Арії трьох П'єро/1/Дуже щира поезійка
| ◀ Стало льо тало | Арії трьох П'єро I. Дерзання Дуже щира поезійка |
Місто ▶ |
|
Взагалі чого я сюди прибув у Київ?
Місто досить нудне
весною смердять акації
улицями ходить гидко
і не знаєш чи це ти в парк попав
чи десь в селі між чумаків.
Мені не місце тут
я почуваю що зупинивсь
далі ні на йоту не посуваюсь
через два роки вниз піду.
Обстанова мене огрублює
товариство викликає гримаси.
Тікати звідси!
Тікати з Києва!
До живих людей бігти
тонких інтеліґентних
що живуть сьогодні
дихають сьогоднем
сьогоднішні
нерви рвуть.
Немає нічого більш прекрасного
як сьогоднішній день —
я не дожену його тут —
кожного дня зостаюсь ззаду
тут, між своїми.
Геть родичів — у серці моєму
місця немає рідному всьому —
рідним жити буду після 40 літ.
Геть усе що спиняє мене
що шкодить моєму бігові
що душу мою елястичну старить!
Лагідність тягне мене під рельси
благополучіє мене вбиває.
Не хочу слави тут,
між своїми, де за мішок
сміття та козацького вуса славу дадуть.
Що мені за діло до Києва та родичів
коли про Семенка мусять марсіяни знать?
23 — V. 914. Київ.
ДУЖЕ ЩИРА ПОЕЗІЙКА