Байки (Свєнціцький, 1874)/Выкруты
| ◀ Не по силѣ дружба | Байки Выкруты |
На штуку — штука ▶ |
|
Ослови остыло усе возити воду и таскати камѣня. Загадавъ во̂нъ выкрутити ся во̂дъ роботы; на думку прійшовъ ослови песикъ.
— Хвостикомъ крутить, скавулить, выскакує, панови на колѣна лѣзе; за се єго и жалують. Дай собѣ попробую!
Якъ выскочить ослиско, якъ почне хвостомъ на всѣ боки вымахувати, помыкує, покрыє. Панъ изъ осла смѣєть ся, ажъ за боки взявъ ся.
— Красно! — гадає собѣ оселъ, та панови на колѣна, якъ выточить ся лапищами — трохи не выперъ духу. Чекає, що дадутъ во̂вса бѣленького; а панъ єго букомъ, у друге, въ третє!
Тай звелѣвъ паробкови загнати єго до стайнѣ.
— Скажи, будь ласкавъ Микито — пытає оселъ уха опустивши — за що мене такъ выпарено? Адже Сѣрко усе такъ гуляє.
А Микита:
— Оселъ собацѣ не пара! Гуляти єго дѣло — твоє возити воду.
Своє дѣло знай,
Въ чуже но̂съ не пхай!