Байки (Свєнціцький, 1874)/Гордыня
| ◀ Дурный розумъ | Байки Гордыня |
Вчене мыша ▶ |
|
Гордыня.
Насмѣхалась скрыня изъ мѣшка зо збо̂жемъ.
„Я кована, а ты латаный! Въ менѣ дорога одѣжь и грошѣ, въ тобѣ борошно мизерне! — Мѣшокъ скрыни не пара!…“
— Кумо! — во̂дповѣдає мѣшокъ. — Нѣчимъ и гордувати! Яка намъ корысть, що люде въ скрыню або мѣшокъ ховають? Поро̂вно оно не наше…
— Дурень ты — гримнула скрыня, во̂двернувшись во̂дъ товариша.
Прійшли въ ночи злодѣѣ; скрыню розбили и добро зъ неѣ забравши саму лишили въ корчахъ.
Мѣшокъ же оставъ ся въ коморѣ.
Чоловѣкъ чи скрыня —
Все дурне — гордыня.