Байки (Свєнціцький, 1874)/Муха и муравель
| ◀ Караный нерозумъ | Байки Муха и муравель |
Дурный розумъ ▶ |
|
Муха и муравель.
Лихолате! — муха до муравля згорда каже. — Не тобѣ зо мною ро̂внати ся! Все маю, чого лишь забажаю, свобо̂дна лѣтаю; а ты, мовь во̂лъ въ плузѣ караєшь ся за мерзенну страву. — Муравель споко̂йненько во̂дповѣдає: И се правда, що моя плата не богата; та бачь, вельможна панѣ — зароблена; нѣхто єѣ во̂дъ мене не во̂до̂йме, а ты ласощами годуєшь ся, та чужими. Тебе бють, гонять, а якъ коли — вбивають; менѣжь хто лихо заподѣє? За твою роско̂шь, мухо! не дамь я бѣды моєи.
Трудящій про лихо не дбає,
Лишь нероба марне пропадає.