Перейти до вмісту

Байки (Свєнціцький, 1874)/Слѣпцѣ и мотузъ

Матеріал з Вікіджерел
Байки
Павло Сво̂й
Слѣпцѣ и мотузъ
• Цей текст написаний максимовичівкою‎. Львів: Товариство «Просвіта», 1874
Слѣпцѣ и мотузъ.

Ишли разъ два слѣпцѣ дорогою, и найшли мотузъ.

Саме такого шукавъ я — каже першій, узявши конець мотуза въ руки.

— Мовь для мене всуканый — во̂дповѣдає другій, потягнувши къ собѣ мотузъ. А побратъ єго костуромъ.

— Тобѣ найшовъ, враже! Пусти!

А той собѣ товариша, на во̂двороть палицею.

— Мотузокъ мо̂й! — домовляє.

— Брешешь — та до дѣда. Счепились оба, то палицею, то буханьцями собѣ догоджують, а кождый знай мотузъ къ собѣ тягне. Такъ и зайшли на мо̂стокъ. Якже понатужались, вытягли мотузъ ско̂лько силы, той и не вдержавъ — уво̂рвавъ ся; а слѣпцѣ у воду попадали!

Все мотузы тамъ рвуть ся,
Де двохъ нѣ за що бють ся.