Байки (Свєнціцький, 1874)/Чуже добро
| ◀ Лисиця и ворона съ сыромъ | Байки Чуже добро |
Кропива ▶ |
|
Чуже добро.
Смеркомъ, лѣтною порою
Плыве водою
Песъ зъ ковбасою.
У рѣзника єѣ во̂нъ вкравъ.
Да й в рѣчку! щобъ хто не спо̂ймавъ.
Втѣка! Ажь дивить ся: водою
Бѣля ёго песъ плыве,
Зъ довженною ковбасою,
Ажь до нёго запахъ йде.
Рудько тутъ ставъ собѣ гадати:
„Щобъ вадило окро̂мъ однои
И другу ковбасу ще мати?
Сей псисько тутъ, и наче менѣ въ зло̂сть,
Своєи ковбасы не ѣсть,
И тичить менѣ по̂дъ самъ но̂съ!…“
Хапъ ковбасу!.. Се що за бѣсъ!
Собака все изъ нимъ плыве,
Лишь ковбасы вже не несе.
Твояжь ковбаса, Рудьку, де?
На днѣ у рѣчцѣ.
Се тобѣ дурный наука:
Чужого добра не бажать;
А своє, що мавъ, держать:
То не голоднымъ спать би вклавъ ся,
А такъ — у дурняхъ ты оставъ ся.