З гарномалёваними крильцями Жук, меже бжолами,
Лазив й величався,
И з бжілок він сміявся, Що такі погані.
Тут стара бжілка каже ёму: „Друже!
Ти у нас красою не величайсь дуже.
Хоть негарні — ми працюєм,
Медом вулій наш ладуєм.
Ти и гарний, тай що с того?
Шкода лише віку твого;
Ти нероба, а неробі,
Чим жить, лучшеб в зимним гробі.“
