Горобець та билина.
Злетів горобець на билину та й каже: „билино, поколиши горобця-доброго молодця!“ Билина каже; „не хочу!“ — А горобець каже: „підіть по козу: нехай коза йде билини гризти, бо билина не хоче поколихати горобця-доброго молодця.“ Каже й коза: — „не хочу!“ — „Ідіть по звіря; іди, звірь, козу їсти, — коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихати горобця-доброго молодця.“ Звірь каже: — „не хочу!“ — „Підіть, люде, вовка бить, — вовк не хоче кози їсти, а коза — билини гризти, а билина не хоче колихать горобця-доброго молодця. Люде кажуть: „нехочемо!“ — „Ідіть, каже, по татар. Татари, татари! ідіть людей рубать. — люде не хочуть вовків бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза — билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця.“ Так і татари кажуть: — „не хочемо людей рубать!“ — „А йдіть, каже горобець, — по вогонь, — бо татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця“. Та й вогонь каже: — „не хочу!“ — А він каже: „а йдіть по воду. — Іди, водо, вогонь тушить, — бо вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина нехоче поколихать горобця-доброго молодця!“ Так і вода каже: — „не хочу.“ — „Ідіть по волів: воли, воли! ідіть, воли, воду пить, бо вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!“ — Так і воли кажуть: — „не хочемо!“ — Так він, горобець, каже: „Ідіть по довбню, — нехай іде волів побить, — бо не хочуть води попить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози, їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!“ Довбня каже: — „не хочу!“ — „Ідіть, черви, довбню точить, — бо довбня не хоче волів побить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця!“ Черви теж не хочуть. — „Ідіть, каже, по курей, — Ідіть, ідіть, кури, червей їсти, бо черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовка бить, а вовк не хоче кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина — поколихать горобця-доброго молодця!“ Так і кури кажуть: — „не хочемо!“ — „Підіть, каже, до шуляка: йди, шуляче, курей хватать, — бо кури не хочуть червей їсти, а черви не хочуть довбні точить, а довбня не хоче волів бить, а воли не хочуть води пить, а вода не хоче вогню тушить, а вогонь не хоче татар палить, а татари не хочуть людей рубать, а люде не хочуть вовків бить, а вовки не хочуть кози їсти, а коза не хоче билини гризти, а билина не хоче поколихать горобця-доброго молодця!“ — Шуляк до курей, а кури до червей, а черви до довбні, а довбня до волів, а воли до води, а вода до вогню, а вогонь до татар, а татари до людей, а люде до вовка, а вовк до кози, а коза до билини, а билина тоді: — Ко-о-о-лих, ко-о-о-лих!
