Богдан Хмельницький (легенда)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Хмельницький (1939
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Зап. 1939 р. І. Волошин у с. Жовтому П'ятихатського р-ну Дніпропетровської обл. від Л. М. Третяка.
Богдан Хмельницький

Поблизу нашого села[1] (як їхати на Зелене) є могила, що здавна прозивається Роблена. Переказують старі люди — колись на тій могилі стояла батарея Хмельницького Богдана. Там же таки, біля могили, й хутір його був.

Одного разу на Богданів хутір налетів пан Чаплинський. А Богдан саме у якомусь воєнному поході перебував. Ну і наробив клятий лях Богданові збитків — хутір його спалив, сина забив, а жінку його, Марину, викрав і повіз до Києва, щоб звінчатися з нею. Но тільки архірей не насмілився. «Боюсь, — каже, — Богдана. Розбий, — каже, — його до ноги, тоді повінчаю».

Пішов Богдан війною на пана Чаплинського, та, видать, сили в нього було малувато. Розбив його Чаплинський у бою, взяв у полон і посадив у темницю. Но був у Богдана, у Хмельницького, один вірний товариш з руських… Якийсь повар…

Підкопався цей руський чоловік під темницю, визволив Богдана з неволі, дав йому коня: «Тікай!» — каже.

От і вдався тоді Богдан за допомогою до руських.

А потім Марина зрадила його і перекинулася до поляків. Бачать ляхи, що силою не візьмуть Богдана, то захотіли взяти хитрощами. Підіслали Марину, щоб почастувала його вином. А воно було отруєне. Тільки ж Богдан теж був не з простих. Умочив він у те вино кусень хліба і кинув собаці; собака і лопнув.

Пам'ятник Хмельницькому в Києві поставили. В'їхав він конем посеред Києва та як замахнувся булавою й збив хреста на костьолі… Ну от на тому місці, де він стояв, і пам'ятник йому воздвигли.

  1. С. Жовте П'ятихатського району Дніпропетровської обл.