Боротьба

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Боротьба
Пантелеймон Куліш
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Ні, ні! в цій боротьбі я довше вже не встою,
У велетенській з мусом боротьбі...
Коли я в серці жар не погашу тобою,
Про що ся жертва, доблесте, тобі?

Я клявсь уже не раз, о! Клявся, тихий раю,
Себе самому покорить-смирить...
Ось твій вінець, нехай навік його втеряю,
Возьми його і дай мені грішить.

Порвімо вмову, щоб спастись у святощах!
Вона мене кохає... не кортить
Нам твій вінець. Блажен, хто тоне в солодощах
І так, як я, в безодні любо спить.

Мій цвіт уже гризе черв'як, і добре бачить
Вона, що весняний мій жовкне лист.
Дивується моїй самоборній удачі
І дбає, як гіркого всолодить.

Чи то ж бо справді є в безкраїм морі жизні
Любіше над сей любий дар мені?
Знялось ти вгору ним превище укоризни,
Превище й похвали твоїй весні.

А я ж то міркував сим даром гордувати...
Не дару, ні! Цуравсь упадку я.
Тепер упадок мій силкуюсь величати...
Тиран єси ти, доленько моя!