бочівка

бочівка

*Бочі́вка, ки, ж. Бочка. З брички зсунувся, як бочівка грубенький. Черемш. «Верх.».

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28