бристи

бристи

*Бри́сти, ду́, де́ш = Брести́. Як Юра Шикманюк брив Черемош. Франко. Якби не любила, то я-б не ходила, — я до твого сина бистру річку брила. Нп. Коні не годні Дністер бристи. Хот. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28