Бурлака

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бурлака (1906
Сильв. Яричевський
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.

Мандрує шляхами безхатний бурлака,
а думка у серцї усе та однака:
— Немає у мене нї хатп, ні роду,
самий, як берізка в тяжкую негоду —
хоть з моста у воду!

Гукають на мене брати благородні,
що виду мойого зносити не годні;
хоч маю до люду признати ся право,
то й люд сей на мене глядить не ласкаво,
обходить лукаво...

На сосні усіла ворона тай краче:
— Чого-ж ти ридаєш, плаксивий юначе?
Та-ж прецінь у тебе є роду так много,
не люду ти син, а суспільства цілого,
сильний ти, небого! —

А голий бурлака підвів свої очи:
— Ай, правду говориш, ти черні пророче
Чи то ж я маленька, слабенька дитина?
Знайде ся і рід мій і поле й хатина!...
Свитає вже днина!...