Бюґ-Жарґаль/XXI
| ◀ XX | Бюґ-Жарґаль пер.: Христина Алчевська XXI |
XXII ▶ |
|
Прийшла звістка, що Бюґ-Жарґаль покинув Морн - Руж і направив своє військо через гори на сполуку з Біасу. Губернатор аж підскочив з радощів: „Тепер він наш“ — промовив він, потираючи руки. На другий день колоніяльне військо було за одне льє від Капу. Повстанці при нашому наближенні сквапно покинули Порт-Марго і форт Галіфе, де вони були встановили великі облогові гармати, взяті з узбережжя; всі банди відступили в гори. Губернатор тріюмфував. Ми продовжували наш похід. Проходячи по спустошених рівнинах, кожен з нас журливо оглядався на ті місця, де були його поля, будинки й багатства; але свого ґрунту не можна було пізнати.
Иноді наш хід спиняли пожежі, що з культивованого поля перекидались на ліси й савани. В оцих країнах, де земля цілинна, де рослинність буйно розростається, лісова пожежа набирає зовсім особливого характеру. Її чути здалека, часто навіть тоді, коли нам ще нічого не видко: ніби злива часів потопу шумить і лютує десь. Розтріскуються стовбури дерев, тріщать галузки, навіть коріння в землі репається, високі трави шамотять; кипіння боліт і озір, оточених лісом, свист огню в повітрі — все це утворює пекельний гуркіт, що часом вщухає, часом розгоряється — залежно від сили вогню. Иноді зелена купка дерев довго стоїть і оточує частину вогняного моря. І зненацька наступає мить, коли вогняний язик починає лизати вершечок зеленого пояса, синювате полум’я швиденько біжить по стовбурі, і зараз же узлісся щезає за серпанком переливчастого золота; все горить разом. Тоді покров із диму спускається від часу до часу на полум’я під впливом вітру; він котиться й згортається, потім розгоряється, підіймається й ніби вщухає, розвіюється або густішає, робиться зненацька чорним; далі свого роду мереживо з огню розриває його краєчки, чути великий шум, мереживо щезає, дим здіймається вгору і, відлітаючи, сипле на землю хмари червоного попелу, що довго падають з гори тоді, коли сам він давно щез.