Біблія (Огієнко)/Новий Заповіт/Перше послання св. апостола Павла до солунян

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Біблія, Новий Заповіт , переклад — Іван Огієнко
Перше послання св. апостола Павла до солунян
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Перше послання св. апостола Павла до
солунян
Заохочування солу́нян

1 Павло й Силуа́н та Тимофій до Церкви Солу́нської[1] в Бозі Отці й Господі Ісусі Христі: благода́ть вам і мир!

 2 Ми дякуємо Богові за́вжди за всіх вас, згадуючи вас у наших моли́твах.

 3 Ми згадуємо безпереста́нку про ваше ді́ло віри, і про працю любови, і про терпіння надії на Господа нашого Ісуса Христа, перед Богом і Отцем нашим,

 4 зна́ючи, Богом улю́блені браття, про ваше обра́ння.

 5 Бо наша Єва́нгелія не була́ для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упе́вненням, як знаєте ви, які ми були́ поміж вами для вас.

 6 І ви стали наслідувачі нам і Господе́ві, слово прийнявши в великому утискові з радістю Духа Святого,

 7 так що ви стали взірце́м для всіх віруючих у Македонії та в Ахаї.

 8 Бо проне́слося Слово Господнє від вас не тільки в Македонії та в Ахаї, а й до кожного міста прийшла ваша віра в Бога, так що вам непотрібно казати чого́сь.

 9 Вони бо звіщають про нас, який був при́хід наш до вас, і як ви наверну́лись до Бога від і́долів, щоб служити живому й правдивому Богові,

 10 і з неба очікувати Сина Його, що Його воскресив Він із мертвих, Ісуса, що визволює нас від майбу́тнього гніву.

Поводьтеся гідно перед Богом

2 Самі бо ви знаєте, браття, прихід наш до вас, що не марни́й він був.

 2 Та хоч ми нате́рпілися перед тим, і дізнали зневаги в Фили́пах, як знаєте, проте ми відва́жилися в нашім Бозі звіщати вам Божу Єва́нгелію з великою боротьбою.

 3 Бо покли́кання наше було не з обмани, ані з нечи́стости, ані від лука́вства,

 4 але, як Бог визнав нас гідними, щоб нам доручити Єва́нгелію, ми говоримо так, не лю́дям дого́джуючи, але Богові, що випробо́вує наші серця.

 5 Ми сло́ва підле́сливого не вживали ніко́ли, як знаєте, і не винні в заже́рливості. Бог свідок тому́!

 6 Не шукаємо ми слави в людей, ані в вас, ані в інших.

 7 Хоч могли ми поту́жними бути, як Христові апо́столи, але ми серед вас були тихі, немов годува́льниця та, яка доглядає дітей своїх.

 8 Так бувши ласка́ві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Єва́нгелію, але й ду́ші свої, бо були́ ви улю́блені нам.

 9 Бо ви пам'ятаєте, браття, наше стру́днення й уто́му: день і ніч ми робили, щоб жодного з вас не обтя́жити, і проповідували вам Божу Єва́нгелію.

 10 Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездога́нно пово́дилися ми між вами, віруючими!

 11 Бож знаєте ви, як кожного з вас, немов ба́тько дітей своїх власних,

 12 просили ми вас, і намо́влювали та показували, щоб ви гідно пово́дилися перед Богом, що покликав вас у Своє Царство та в славу.

Юдеї переслідують Церкву Христову

 13 Тому́ то й ми дякуємо Богові безпереста́нку, що, прийнявши почуте від нас Сло́во Боже, прийняли́ ви не як слово лю́дське, але — як правдиво то є — Слово Боже, що й діє в вас, віруючих.

 14 Бо стали ви, бра́ття, наслідувачами Церквам Божим, що в Юдеї в Христі Ісусі, бо те саме і ви були ви́терпіли від своїх землякі́в, як і ті від юдеїв,

 15 що вбили вони й Господа Ісуса, і пророків Його, і вигнали нас, і Богові не догоджа́ють, і супротивні всім лю́дям.

 16 Вони забороняють нам говорити поганам, щоб спаслися, щоб тим доповня́ти їм за́вжди провини свої. Але Божий гнів їх спіткає вкінці!

Солу́няни — слава апостолів

 17 А ми, браття, на короткий часо́к розлучившися з вами лицем, а не серцем, тим із більшим бажа́нням силкува́лись побачити ваше лице.

 18 Тим то до вас ми хотіли прийти, я, Павло, раз і двічі, але сатана́ перешкодив був нам.

 19 Бо хто нам надія, чи радість, чи вінок похвали́? Хіба ж то й не ви перед Господом нашим Ісусом в Його прихо́ді?

 20 Бо ви наша слава та радість!

Апо́стольство Тимофія до солу́нян

3 Тому́ то, не сте́рпівши більше, ми схотіли зостатися в Ате́нах самі,

 2 і послали Тимофі́я, нашого брата й служи́теля Божого в Христовій Єва́нгелії, щоб упе́внити вас та потішити в вашій вірі,

 3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі бо ви знаєте, що на те нас призначено.

 4 Бо коли ми були́ в вас, то казали вам напере́д, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.

 5 Тому́ й я, не сте́рпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб ча́сом споку́сник вас не спокусив, і труд наш не стався б даре́мний.

 6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що за́вжди ви маєте добру пам'ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,

 7 через те ми потішились, бра́ття, за вас, у всякому горі та в нашій ну́жді, ради вашої віри.

 8 Бо тепер ми живемо́, якщо в Господі ви стоїте́!

 9 Яку бо подяку ми мо́жемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми ті́шимося ради вас перед нашим Богом?

 10 Ми вдень та вночі ревно мо́лимося, щоб побачити ваше лице та допо́внити те, чого не вистача́є вашій вірі.

 11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай ви́рівняє нашу дорогу до вас!

 12 А в вас хай примно́жить Госпо́дь, і нехай збагати́ть вашу любов один до о́дного, і до всіх, як і наша є до вас!

 13 Нехай Він зміцни́ть серця́ ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при прихо́ді Господа нашого Ісуса з усіма́ святими Його́!

Живімо в святості

4 А далі, бра́ття, просимо вас та благаємо в Господі Ісусі, щоб, як прийняли́ ви від нас, як належить поводитись вам та дого́джувати Богові, — як ви й поводитеся, — щоб у тому ще більше зроста́ли!

 2 Бо ви знаєте, які вам нака́зи дали ми Господом Ісусом.

 3 Бо це воля Божа, — освя́чення ваше: щоб ви береглись від розпусти,

 4 щоб кожен із вас умів тримати начи́ння своє в святості й честі,

 5 а не в при́страсній по́хоті, як і „погани, що Бога не знають“.

 6 Щоб ніхто не кривдив і не визи́скував брата свого в якійбудь справі, бо ме́сник Госпо́дь за все це, як і перше казали ми вам та засві́дчили.

 7 Бо покликав нас Бог не на нечи́стість, але на освя́чення.

 8 Отож, хто оце відкида́є, зневажає не люди́ну, а Бога, що нам також дав Свого Духа Святого.

 9 А про братолюбство немає потреби писати до вас, бо самі ви від Бога на́вчені люби́ти один о́дного,

 10 бо чините те всім брата́м у всій Македонії. Благаємо ж, браття, ми вас, щоб у цьому ще більш ви зростали,

 11 і пильно дбали жити спокійно, займатися своїми справами та заробляти своїми руками, як ми вам наказували,

 12 щоб ви перед чужими пристойно пово́дилися, і щоб ні від ко́го не залежали!

Про покі́йних

 13 Не хо́чу ж я, браття, щоб не відали ви про покі́йних, щоб ви не сумували, як і інші, що надії не мають.

 14 Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покі́йних через Ісуса приведе́ Бог із Ним.

 15 Бо це ми вам кажемо словом Господнім, що ми, хто живе, хто полишений до прихо́ду Господнього, — ми не попередимо покі́йних.

 16 Сам бо Господь із нака́зом, при голосі арха́нгола та при Божій сурмі́ зійде з неба, і перше воскре́снуть умерлі в Христі,

 17 потім ми, що живемо́ й зоста́лись, бу́демо схо́плені ра́зом із ними на хмарах на зу́стріч Господню на повітрі, і так за́всіди бу́демо з Господом.

 18 Отож, потішайте один о́дного цими словами!

День Господній

5 А про часи́ та про по́ри, брати, не потрібно писати до вас,

 2 бо самі ви докладно те знаєте, що при́йде день Господній так, як злодій вночі.

 3 Бо коли говоритимуть: „Мир і безпечність“, тоді несподівано при́йде заги́біль на них, як му́ка тієї, що носить в утро́бі, — і вони не втечуть!

 4 А ви, браття, не в те́мряві, щоб той день захопи́в вас, як злодій.

 5 Бо ви всі сини світла й сини дня. Не належимо ми ночі, ні те́мряві.

 6 Тож не бу́демо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо твере́зі!

 7 Ті бо, що сплять — сплять уночі, а ті, що напиваються — вночі напиваються.

 8 А ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню́ віри й любови, та в шоло́м надії спасі́ння,

 9 бо Бог нас не призна́чив на гнів, але щоб спасі́ння оде́ржали Господом нашим Ісусом Христом,

 10 що помер був за нас, щоб, чи пильнуємо ми чи спимо́, укупі з Ним ми жили́.

 11 Утішайте тому́ один о́дного, і збудо́вуйте один о́дного, — як і чините ви!

Як треба жити

 12 Благаємо ж, бра́ття, ми вас, — шануйте тих, що працюють між вами, і в вас старшину́ють у Господі, і навчають вас вони,

 13 і в великій любові їх майте за їхню працю. Між собою заховуйте мир!

 14 Благаємо ж, бра́ття, ми вас: напоумля́йте непорядних, потішайте малодушних, підтримуйте слаби́х, усім довготерпіть!

 15 Глядіть, щоб ніхто ніко́му не віддавав злом за зло, але за́вжди дбайте про добро один для о́дного й для всіх!

 16 За́вжди радійте!

 17 Безперестанку моліться!

 18 Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі.

 19 Духа не вгаша́йте!

 20 Не горду́йте пророцтвами!

 21 Усе досліджуючи, тримайтеся доброго!

 22 Стережіться лихого в усякому ви́гляді!

Закінчення

 23 А Сам Бог миру нехай освя́тить вас цілко́м доскона́ло, а непору́шений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збере́жені бу́дуть на при́хід Господа нашого Ісуса Христа!

 24 Вірний Той, Хто вас кличе, — Він і вчинить оте!

 25 Бра́ття, моліться за нас!

 26 Привітайте всю бра́ттю святим поцілунком!

 27 Заклинаю вас Господом, — цього листа прочитати перед усіма́ братами!

 28 Благода́ть Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амі́нь!

  1. Місто в Македонії, гр. Θεσσαλονίκη, слов'янське Солу́нь, солу́нський, солу́няни.