|
ВАРЕНА
Disparaisser, on vous l'ordonne
Rotis, pompeux, fins entremets!
Геть галушки, з стола печене,
Знімайте божий хліб і сіль.
І сало з яйцями пряжене,
Варену, хлопче, при на стіл!
Хай чарка забрязка, хай весело буде!
Нехай погуляють хрещенії люди!
Із нас тихенько кожний їсть,
Як тільки що обід почнеться,
А як хлиснуть по п'ять, по шість,
Де в бога реч та набереться:
Регочуться дуже, мов бджоли гудуть
Вигадують штуки і всячину гнуть.
Хто баляндраси точить дівці.
Хто лає подушне й мирське,
Там Опанас Грицьковій жінці
На вухо шепче щось таке,
А та червоніє, мов повна рожа,
І каже тихенько: «на що це похоже!»
Маруся, дівка страх плоха,
Зовсім, мов панна, хоч за книжки,
Сором'язлива вже така…
Що ж? випила із медом трішки,
Не та стала дівка: — до хлопців цокоче,
Як ясочки, грають Марусині очі.
На неї дивиться Андрій
Та позирає все в віконце,
І думає, коли б швидчій
За гору заховалось сонце.
В вікно він погляне, на дівку моргне,
Вона усміхнеться, плечима здвине.
Іси собі до очкура,
А в горі їжа не порадить.
І тільки що хіба з добра,
На животі тобі завадить.
А вип'єш півкварти — завійна пройшла,
І знову весела твоя голова.
Я маю думку вже таку,
Що краще жить було б на світі,
Якби обідать нашвидку,
А потім до півночі пити.
Давайте ж варену! хай весело буде!
Нехай погуляють хрещенії люди!
1834
|
