Струни/Том 1/Виклик

Матеріал з Вікіджерел
< Струни‎ | Том 1(Перенаправлено з Виклик)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Виклик (Михайло Старицький)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Виклик.

Ніч яка, Господи, місяшна, зоряна!
 Ясно, хоч голки збірай.
Вийди, коханая, працею зморена
 Хоч на хвилиночку в гай!

Сядемо вкупі ми тут під калиною —
 І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, — хвилею срібною
 Стелеться полем туман.

Гай чарівний, ніби промінем всипаний,
 Чи загадався, чи спить;
Он, на стрункій та високій осичіні
 Листя жагою тремтить.

Небо незміряне всипане зорями, —
 Що то за Божа краса!
Перлами ясними он, під тополями,
 Грає краплиста роса.

Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки
 Вмочиш у срібну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
 Сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько
 Тепло, — ні вітру, ні хмар...
Як пригорну тебе щиро до серденька,
 А воно гріє як жар.

Ти не лякайся, щоб злоба підслухала
 Тиху розмову твою:
Нічка приспала всіх, соном окутала, —
 Ані шелесне в гаю!

Сплять вороги твої, знужені працею, —
 Нас не сполохає сміх...
Чиж нам, окраденим долею нашею,
 Й хвиля кохання — за гріх?!