Витівники
| ||||||||||||||
У Вознесенку з Великого Лугу перебрався запорожець Василь Зозуля. Приїздив він часто в гості до свого товариша Матвія Шутя, що проживав в урочищі Сагайдачному. Літами був далеко старіший від Матвія, але меткий, як дзига. Оце на коня — та й у Сагайдачне! Злізе на дуба та й ну:
— Ку-ку! ку-ку! ку-ку!..
Матвій сховається в траву та й собі:
— Під-підьом! під-підьом! під-підьом! — А далі:
— Ховав! ховав! ховав!
Тоді Василь злазить із дуба й до Матвія:
— Доров!
— Доров!
— А що, горілка є?
— Є, та погана.
— Аби до чорта!
Посідають біля барильця і ну кружать. Розвеселяться — піднімуть співи. Було, п'ють-п'ють, а потім давай бороться і через ногу, і під силу, і по-циганському, і по-турецькому...
Потім потомляться і давай спать. Сплять, було, дві доби підряд. Та ще й сплять по-козацькому: як не ціпом, то й не збудиш.