Володар/Від перекладача

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володар (1976
Від перекладача (Михайло Островерха)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
ВІД ПЕРЕКЛАДАЧА

Було це під весну 1934. На академічній, у Львові, припадково, стрінув я д-ра Дмитра Донцова, редактора „Вістника”. Привіталися. Він поспитав — як довго зупинюся я у Львові, коли вертаюся до Риму й зараз же поставив справу: чи не схотів би я перекласти на українське „Іль Прінчіпе” Макіявеллія, а він це видасть. Припускаю, що, на це передложення, очі в мене блиснули радістю: знову Донцов сягає глибше й дальше поза наше ґетто! Очевидно, я вхітно погодився на це, застерігшися, що цей переклад вимагає уважної й довшої праці, бо не тільки треба втримати тонкості італійської мови ренесансу, а й притаманний стиль Макіявеллія. Цей переклад зробив я таки у Львові. А тому, що „Іль Прінчіпе” має багато інших італійських видань, то я звертався до мого приятеля у Римі — журналіст Лявро Майнарді, нині покійний — і він, порівнявши ориґінал із іншими виданнями, упевнював мене в правильності мого перекладу. Крім цього, мій переклад порівнювали ми з д-ром Д. Донцовим із іншими перекладами — французьким, німецьким, польським і московським — і ствердили як це перекладачі вільно, відповідно до своєї мови, перекладають такі твори. — Прибувши на цю Землю, увесь час носився я з думкою перевидати цей твір та не міг роздобути цього львівського видання. Аж, — справді: аж! — отой добряга Максим Курис, мій добрий знайомий, якось почванився, що має мою книжку. Яку? „Володар”! Таки зараз я визичив собі в нього цю книжку і, зробивши малі поправки, випускаю у наш світ цей перший на нашу мову переклад цього бентежливого твору „Іль Прінчіпе”.

Додаю деякі короткі причинки, щоб увидатнити життєписно цю спірну постать: Макіявеллі.

Шаблон:PD-US-no notice