Володар/Заклик до визволення Італії від ворогів

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
XXVI.
ЗАКЛИК ДО ВИЗВОЛЕННЯ ІТАЛІЇ ВІД ВОРОГІВ
Тож, коли роздумую над усім вищесказаним і питаю себе самого — чи в сучасній Італії дозріли часи для прийняття нового володаря, і чи дозріли вже обставини, які дали б нагоду відважному і мудрому провідникові запровадити нову форму уряду, яка принесла б йому славу, а щастя усьому народові Італії, — як думаю над тим, то мені здасться, що стільки обставин діють на користь цього нового володаря, що не знаю чи може бути на це догідніший час. Як я вже сказав, щоби побачити силу духа Мойсея, треба було, щоб народ Ізраїля був у єгипетській неволі; щоби пізнати могутність духа Кира, треба було щоб Меди гнобили Персів; щоб доказати великість Тезея, треба було, щоб Атенці були розсіяні, — то й тепер, щоби пізнати силу італійського духа, треба було, щоб Італія дійшла до теперішнього свого стану, і щоб була в більшій неволі, як жиди, більше поневолена як Перси, більше розпорошена як Атенці; щоб була без провідника, без ладу; бита, спльондрована, заллята варварами, — щоб нараз зазнала всякого роду лиха. І хоч уже не раз блискав промінь генія у декого з наших людей, так що можна було думати, що для спасення Італії Бог послав його, то пізніше серед найкращого розвитку його діяння, покидала його доля. А Італія залишалася, мов без життя, у вижиданні, що чей же прийде той, що загоїть її рани і покладе край пльондруванні і грабункам Льомбардії, здирствам і реквізиціям у Неаполі і Тоскані й уздоровить її від ран, що за стільки часу стали невилікувальні. Дивіться як вона благає у Бога, щоби післав їй когось, хто б вирятував її від гнету й жорстокостей варварів. Дивіться як вона вся готова, як рветься піти під один прапор аби знайшовся хтось, щоб його підніс. А під теперішню хвилину вона не може на нікого іншого покладати своїх надій як тільки на Рід Вашої Вельможности, який може станути на чолі цього воскресення. Бо цей Рід силою свого духа і з ласки долі стоїть так високо, йому так сприяють Бог і Церква, яким завдячує своє володарство. І це піде вам без великих труднощів, коли матимете в уяві чини й життя тих, про яких я вище говорив. І хоч ті люди є рідкі і гідні подиву, то все таки були це люди і ніодин із них не мав корисніших умовин, ніж ваші. Та й їхні почини не були ні слушніші, ні легші. А й Бог не сприяв їм більше, ніж вам. По вашім боці й уся справедливість, бо та війна справедлива, яка є необхідна, і благословенний меч, коли поза ним нема іншої надії. Стрінете найбільшу готовість зо сторони всіх. А не може бути там, де є велика готовість, великих труднощів. Хай тільки ваш Рід дивиться на тих, яких я вам поставив за зразки. Крім цього, довкола кояться небувалі і безприкладні речі післані Богом: розступилося море, хмара шлях вам показала, з каменя бризнула вода, тут упала манна; все помагає вам дійти до вашої великости. Решту мусите доказати ви. Бог не хоче робити все, щоб не позбавити нас свобідної волі у наших чинах, не позбавити нас частини слави, яка належиться нам. Не треба дивуватися, що ніхто з названих італійців не міг зробити того, чого, можна сподіватися, довершить ваш вельмишановний Рід. І як по стількох революціях в Італії, по стількох війнах здається, що її войовничий дух згас, то все те від того, що її старий військовий лад не був добрий, а не було нікого, щоб зумів завести новий. Нічого стільки не робить чести людині, яка свіжо приходить до влади, як нові закони, новий лад, які вона уводить. Ці речі, як мають добрі підстави і є великі, то приносять їй пошану і подив. А в Італії не бракує умовин, щоб завести там кожну форму влади. Тут люди дуже здібні, якби тільки не бракувало їм провідників. А пригляньтеся двобоям і герцям між приватними людьми: як високо стоять італійці силою, зручністю, помислом. Як же приглянемося військові, то ці прикмети там не виявляються. Усе те залежить від нездатности провідників, бо ті що розуміються на своїм ділі, їх не слухають. А кожному здається, що він усе розуміє; досі не було ще нікого, хто б так визначився і спритом, і щастям, щоб інші уступили перед ним. І з того походить, що за стільки часу, в стількох війнах, які були за останні двадцять років, коли військо складалося з самих італійців, завсіди зле витримувало пробу; чого доказом є: Таро, Александрія, Капуа, Дженова, Вайля́, Больонья, Местре. Толі, як ваш Рід хоче йти слідами тих знаменитих людей, які визволили свої країни, то найперше треба забезпечитися правдивою підставою кожного почину — власним військом, бо поза ним не можна мати ні вірніших, ні правдивіших, ні кращих вояків. І хоч кожен із них є добрий, то всі разом стануть кращими, як побачать, що ними проводить їх володар, який їх шанує, ними піклується. Тому необхідно приготовити собі те військо, щоб могти при італійській відвазі захиститися перед зовнішніми ворогами. І хоч швайцарська та іспанська піхота має славу грізного війська, то все таки обидві вони мають ваду, через яку якесь інше військо не тільки могло би протиставитися їм, а й мати надію перемогти їх. Бо еспанці не витримують напору кінноти, а швайцарці мають страх перед піхотою коли зауважать, що вона в бою така ж завзята, як і вони. І справді, ми вже бачимо з досвіду, що еспанці не можуть витримати напору французької кінноти, а швайцарців побиває еспанська піхота. І хоч щодо цієї останньої ще не маємо повного досвіду, то все таки маємо посередній доказ у бою під Равенною, коли еспанська піхота пішла в бій з німцями, які втримують той самий боєвий лад що швайцарці. Там еспанці, завдяки своїй звинності і своїм щитам, продерлися проміж німецькі списи між ряди противника, без небезпеки для себе разили ворога, який не міг їм нічого зробити. І якби не кіннота, яка вдарила на еспанців, були б у пень винищили німців. Тож, знаючи вади однієї й другої піхоти, можна створити нову, яка витримала б напір кінноти і не мала б страху перед піхотою. А щоб це зробити, не треба творити нового війська, тільки змінити улад існуючого. Тим, а не чим іншим новий володар придбає собі повагу і могутність. Тому й не треба пропустити цієї нагоди, щоб Італія по стількох роках, нарешті побачила появу свого спасителя. Не можу висловити з якою любовю прийняли б його у тих краях, які терпіли від цього чужинецького заливу; з якою жадобою помсти, з якою гарячою вірою, з якою любовю, з якими сльозами. Які брами зачинилися б перед ним? Який нарід відмовив би йому послуху? Яка зависть могла б йому протиставитися? Який Італієць відмовив би йому відданости? Кожному остогидло це панування варварів. Хай же ваш Рід візьметься за це завдання з такою відвагою і з такою надією, з якими надходиться до справедливого діла. Щоби під його прапорами батьківщина стала шляхетною, щоби під його опікою здійснилися слова Петрарки:

Virtù contra furore
Prenderà l'arme, e fia 'l combatter corto;
Che l'antico valore
Negl' italici cuor non è ancor morto[1].


  1. Відвага проти гнету вхопиться за зброю і буде битва коротка, бо колишнє завзяття ще не вмерло в серцях італійців.

Шаблон:PD-US-no notice