Воля (часопис)/1919/1/Частина 1/Швайцарія й Україна

Воля (часопис)
Швайцарія й Україна

Швайцарія й Україна.

(Від власного кореспондента).

Прогавлений мент. — Становище України в Швайцарії. — Перспективи економичного зближення. — Заінтересовання швайцарців. — Що може нам дати Швайцарія. — Чого вона від нас хоче. — Відношення швайцарської преси до української справи.

Французи люблять повторювати, що Франція показалась непідготованою до миру так само, як була непідготованою до війни. Mutatis mutandis, можемо сказати те саме не лише за одну Францію, а рішучо за всі держави і народи, в тому числі й за Україну.

Явився новий чинник, який сплутав карти грачів в світовій грі. Ним була російська, а за нею німецька та австрійська революція. Повстали нові болючі питання, для розвязання яких не вистарчає і Вільсоновської чотирнадцятичленної панацеї. Виникли нові держави, яких інтереси перехрещувались, хоч всі вони намагались увійти в орбіту побідоносної сістеми великих світил.

Українці при заключенню мира показались так само мало підготовленими до оборони свого державного істнування, як були непідготовані при початку війни. Незначна українська еміґрація за кордоном не змогла гаразд інформувати европейське громадянство про український національний рух і створити тут собі піддержку, подібно до того, як це зробили, приміром, Поляки.

Революція російська відразу відкрила для нас багато можливостей, і ми стали „пухнути“. Роспухли від автономізму до повної самостійности, а основний капітал державного істнування маючи попередній. Мало що додали до старих хуторянських засобів ведення політики. Не зуміли своєчасно використати тої сітуації, в яку поставлені були силою міжнародніх обставин. Не зуміли своєчасно прихилити до себе нейтральні держави, щоб вони нас визнали. Послали туди міссії вже тоді, коли ці нейтральні держави змушені були „приклонити вухо своє“ в иньший бік. Наслідком цього політичного і дипльоматичного ґестерезісу являється непризнання нас нейтральними державами й досі, і навіть зараз ми далій стоїмо від можливости признання, ніж рік назад.

Вже рік минає, як Швайцарія прийняла до себе нашу місію, яка має й досі характер напів приватної, напів офіціяльної. Швайцарський федеральний уряд і не визнає її, і рахується з нею. Чекає. Самостійної української політики нейтральна Швайцарія провадити не може. Власна сорочка їй, звичайно, ближча до тіла. Положена ґеоґрафічно серед обох ворожих коаліцій, вона знаходиться в цілковитій економичній залежности від них, представляючи з себе фабрику, що переробляє сирівець, який, як і вугілля, дістає від иньших „воюючих“. Становище зобовязує. Зобовязує воно і Швайцарію добре дбати, щоб не розійтись в „своїй політиці з тими, від кого вона залежить економично.

Що до України, то Швайцарія охоче її визнала б, коли б на те була воля Антанти. Не задержалася б зробити це, як не задержалась визнати Польщу і Чехо-Словакію, які досі ще не визнані мировим конґресом, а лише Антантою.

Швайцарія навіть заінтересована з тому, щоб визнати Україну і встановити з нею тісний економичний обмін. З одноґо боку чеколядова промисловість швайцарська заінтересована в українському цукрові, бракує також їм хліба, а з другого боку за час війни в Швайцарії зібралось багато ріжних фабрикатів, як обуви, одежи, металевих виробів, білизни, ріжних матерій, які по дуже дешевих цінах вона з охотою продала б українцям. Мають такох охоту на галицьку нафту.

Економичні перспективи заінтересували швайцарських промисловців цілком серіозно. Цим пояснюється той успіх, який має в Швайцарії торговельна українська місія на чолі з п. Чижевським, вислана Директорією до країв Антанти. Заходами цієї місії в Женеві засновано українсько-швайцарську торговельну палату, яка випускає свої бюллєтени. До палати ввійшло багато визначних швайцарських представників торгу і промислу. Опріч того утворилось ще два торговельних товариства під назвами „Дніпро“ і „Україна“, які збірались вже тепер посилати кораблі з товарами на Україну. Вони зустрічають труднощі лише в тім, що Швайцарії треба мати дозвіл на продаж своїх товарів за кордон, а також кораблі і порти для погрузки товарів, а з другого українські порти знаходяться в непевному становищу.

Могла б Швайцарія нам продати також багато паровозів, бо сама вона переходить на елєктріфікацію залізниць. Сільськогосподарських машин має теж досить для продажу. Словом, зараз Швайцарія шукає покупців. Україна для неї була б покупцем дуже вигідним, бо має чим заплатити, але Швайцарці — народ практичний і даремно говорити не люблять. Поки що, товари вони продають Польщі.

Поза торговельно-промисловими кругами швайцарський обиватель поінформований про Україну дуже мало. Брак інформацій і відсутність звязків дається тут відчувати, як і скрізь. Почувши про теріторію України, населення її, природні багацтва, Швайцарець диву дається. Швайцарська преса, так французька, як і німецька, за виключенням Gazette de Lausanne з її яскравим польонофільством, ставиться до України цілком обєктивно і загалом прихильно. З'являються, хоч не дуже часто, що цравда, статті, присвячені українській справі, писані з симпатією до українських національних домагань. Особливою безпристрастністю одмічається один з найбільш впливових швайцарських орґанів — Journal de Genève, який що разу вскриває і ганьбить експанзивний імперіалізм зеленої польської буржуазії.

Швайцарська преса відчуває і знає, де правда, і тому в боротьбі українців за свої національні права всі свої симпатії віддає їм.

Українцям треба використати такий стан річей, щоб закріпити ці симпатїї і перетворити на сталу приязнь двох демократичних народів. Особливо ж треба памятати, що найміцніщі звязи можуть бути заложені не гарними словами, а практичними ділами. Наша кооперація, яка грає таку визначну ролю в нашому національному рухові, хай ближче підійде до швайцарців і поставить на діловий ґрунт зближення обох демократій.

Травень 1919.
Швайцарія.

М. Ч.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.

Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1930 року і автор помер щонайменше 100 років тому.