Вышʼші початкы/Як людэ жылы колыс’ и як тэпер жывут’

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вышʼші початкы (1861
Шэйковскый К.
IV. Як людэ жылы колыс’ и як тэпер жывут’
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів.

IV. Як людэ жылы колыс’ и як тэпер жывут’.


Спэрвоначалу людэ жылы у лісах, ходылы голі’ й босі, ілы сыре мнясыво, бо ще, мабут’, и вогню нэ зналы; нучувалы па дэрэвынах, або ў норах. Тогді ўсіляке начыня, от як наприклад: ніж, молоток, стріла, було дэрэвъяне, камінне и кістяне. Людэ тогді забулы за Бога, а кланялыс’ лісам, дэрэвам, травам, воді, каміням и другим річам. Щей досі ў декоторых сторонах є такі людэ: воны называюц’ця дыкымы. Ўмэрлых воны або зоўсім нэ ховают, або вішают іх на дэрэвах, а часом и палят.

Після, як розум людэй розвынувся, як воны пізнали лучшэ сэбе и то, що наўкругы іх, — помален’ку выйшли з лісів, прылучылы и прыласкалы до себэ де які скотыны, тай блукалы з нымы з міс’ця на місце, шукаючэ доброі паші. Тогды людэ жылы ў шатрах, або на возах и сталы одягатыся ў шкуры ж жывотыны, а після сталы спомогатыся и на одэжыну. Щей тогді людэ нэ знают Бога, а кланяюц’ця сон’ці̂ові, зіркам, ўмэрлым. Такі народы йще нэ сіют и нэ орут, а чабануют. Воны жывут’ семъямы: сэмъя слухає найстаршого родыча. Ще й тэпер є подекуды такі народы.

Ў ті давні поры людэ йще нэ ўмілы куваты ні заліза, ні міді: тым-то и начыня у ных було просте й кепске; тым-то и жылы воны нэ так-то добрэ. Пора вынаходкі кованя міді й заліза наступає с порою вынаходкі буков для пыс’ма. Ў ковадлі и ў буквах чоловік має дві вэлыкых підмогы до жытя. Ковадлом він выробляе орудыны для будівлі осел’, а буквамы пэрэдає думкы и мыслі, и г̇рунтує и фундує свій розум и щас’тя. Тогді выробляє він руз’ні начыня и бэрец’ця за оранку. Тогді ўже він пізнає правдывого Бога. Тогді людэ жывут’ оселямы, формуюц’ця ў громады, а громады складаюц’ця ў обчэства, а обчэства ў пан’ства. Каждый чоловік, который жыве ў якім-небуд’ пан’с’тві, повынэн що-небуд’ робыты для добра пан’с’тва, або теж для добра людэй, котрі жывут’ ў пан’с’тві. Так-то людэ тэпер жывут’: ідні куз’няруют’, другі пышут и друкуют, треті ўчат, чэтверті тургуют и так далі, а ўсе що небуд’ доброго роблят

.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .
.    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .    .


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.