Вікіджерела:Поезія сьогодні/10 листопада

Леонід Глібов

Струни. Том I. (Берлін, 1922)

page=

НЕ ПЛАЧ, ПОЕТ!

Не плач, поет! хоч як там трудно, тяжко буде; —
 Не плач, не треба сліз твоїх;
Плаксивих дум тепер ніде не люблять люде,
 І лишенько чуже — їм сміх.
Всім веселійше жить, коли кругом сміються,
 Бо горя скрізь доволі є;
І через золото, он кажуть, сльози ллються, —
 На щож ще горенько твоє?
Не плач, поет! жалійсь про все собі самому,
 Неси в могильний свій скиток.
«Він, — скажуть, — гореньком не докучав нікому,
 Йому хвала, йому вінок!»