Вікіджерела:Поезія сьогодні/10 серпня

Ада Негрі

ЛНВ. Том XXXVI. Книга XI. (Львів, 1906)

page=

Нема менї назви. Я — вбога дочка
 Холодної хати;
З мужицького роду мій батько та мати,
А в серцї мойому їх вдача палка.
І ангел панує і демон стоїть наді мною —
 Не дам собі ради з собою:
Думками лїтаю бистріш, нїж Мазепу
 Носив колись кінь серед степу.
Я — загадка: разом душа моя прагне
Відрази й любови; я — дужа і млява;
То прірва розпуки на дно мене тягне,
То всю розворушить дитина ласкава.
Хай лихо та злиднї до мого горіща
 Заглянуть — я їх не боюсь,
Хай крила приборка недоля зловіща, —
 Всї кинуть, забудуть — сьміюсь.
Я плачу над тим, хто дріжить, а не має
На старість нї хлїба, нї сил, нї кутка,
Над хворими дїтьми, що навіть земля не приймає,
Над безлїччю мук, що жахнеть ся уява людська.
Як сльози підступлять — враз пісня поллєть ся
 Така незвичайна та сьміла,
А серденько бєть ся, на клаптики рветь ся:
З людьми його я подїлила.
Чи слуха хто-небудь — байдуже; ледащо
 Хай лає, катує та мучить, —
Нї рухом, нї зглядом не зважу нї нащо;
 Мене він стрілою не влучить.

 

Переклав П. ГРАБОВСЬКИЙ.