Вікіджерела:Поезія сьогодні/14 лютого

Всеволод Гаршин

З чужого поля. (Київ, 1985)

Росла собі пальма гінка та прекрасна,
Чимало уже піднялась;
Росте — не зважає… Погнулось залізо,
Покрівля шкляна подалась.

 На воленьку вільну пробилася пальма,
 Верхіття рясне розкида;
 Вся влита погожим, небесним блакиттям,
 Гордяче кругом погляда.
Бажала свободи, і мрія справдилась:
В просторах купається згляд;
А сонце цілує (байдужливе сонце!)
Її чарівничий наряд.
 Чужий світ навколо, чуже товариство:
 Береза, ялина, сосна.
 Схилилася пальма, неначе згадала
 Про рідну країну вона.
Країну, де вічно природа пишає,
Випліскують теплі струмки;
Ні шкла, ані гратів залізних не знавши,
Красуються пальми стрункі.
 Та скоро садовник набачив злий вчинок,
 Суворо на шкоду зирнув, —
 І вмить над верхіттям зеленої пальми
 Нагострений ніж блисконув.
Від дерева царський вінець одкотився,
Здригнулася пальма сумна;
Враз подруги пальми кругом застогнали, —
Далеко замерла луна.
 До вільної волі шлях знову заткали,
 Знов тяжко покрівля звиса,
 Сховавши від зорів і сонце холодне,
 І хмурі чужі небеса.