Вікіджерела:Поезія сьогодні/26 грудня

Євген Плужник

Рання осінь. (Київ, 1927)

Напишеш, рвеш… і пишеш знову!
І знов не так… І знов не те…
Аж доки слів цвілу полову
Утома з пам'яти змете!

І затремтять в куточках губи…
А істина-ж така нудна:
Усі слова збери, мій любий, —
Душі не вичерпать до дна!

Хай нерви збуджено, хай скутий
Ти весь надхнення холодком, —
Умій спокійно позіхнути
Над недокінченим рядком.