Вікіджерела:Поезія сьогодні/28 вересня

Климентина Попович-Боярська

Струни. Том II. (Берлін, 1922)

ДЕ БОГ МІЙ?

Бог мій, то сила, що світ безмежний
В вічному ладі тримає,
Що в сонці тліє, що в землі дише,
І в крові моїй кружляє.

Бог мій, се правда, добро велике,
Життя нового надія,
Се та безсмертна і непропаща
Людськости нової мрія.

Йому молюсь я. Моя молитва,
Се мої сльози й надії,
Се життя тіла, духа ширяння,
Радощі й болі тяжкії.

Се пісня тая, що з мізку мого,
З гадок крилатих зростає;
Се те гаряче чуття любови,
Що у тій пісні співає.

А моє небо не там високо,
Не таке зимне, блискуче,
Щоб не дійшло туди людськеє око,
Людське благання болюче.

Воно близенько, ось коло тебе,
Невільний брате, сіромо!
На братній груді, в братній любові,
Стане усім нам відомо.

 

---