Вікіджерела:Поезія сьогодні/29 липня

Амвросій Метлинський

20-40-ві роки в українській літературі. (Київ, 1922)

Рідна мова.

 

Рідна мова, рідна мова!
Мов замер без тебе я!
Тільки вчую рідне слово —
Обізвалось мов сім'я,
Обізвався батько рідний,
Що умер за козаків;
Мов народ, учулось, бідний
Застогнав із-під ляхів.

І здається: кінь ретивий
Топче наших ворогів;
Й бачиться: Дніпро спесивий
Спину гне за-для човнів…
Понеслися наші хлопці,
Зашуміла хвиля гень…
І при місяці й при сонці
Їдуть ніччю, їдуть вдень!

Було щастя, були чвари,
Все те геть собі пішло,
І як сонце із-під хмари
Рідне слово ізійшло,
Приняло козачі річи,
Регіт, жарти, плач, печаль:
Озоветься як із Січи,
Стане сміх і стане жаль.