А сьогодні вечір. Яке соковите листя! Яке рідне дерево! Собака пробіг — теж непоганий, Об дерево чистить І тре волохате черево. Завтра знов до варстату.
Люблю машину. Вона блискуча й гостра.
Люблю й ненавиджу: вона, мов жінка, Ласкава й ловка, але не любить, коли я п'яний, І не пускає ні на хвилинку.
Завтра знов до варстату,
А сьогодні вечір, і, мов невірний апостол, Обіймаю осику розп'яту,
І цілую кору і пальці вкладаю в вирубану рану. Завтра знов до варстату.
