Прийшла в церкву стара баба,
Свічок накупила,
Де була яка ікона,
Всюди поліпила. Іще пара остаєть ся, Де їх приліпити?.. — Ага! каже, пошукаю Святого Микити!
Найшла баба і Микиту —
Святий чорта ціпить!..
Баба їдну йому ставить,
Другу чорту ліпить… Видять люде й розважають, Щоб там не ліпила: „Що ти, бабо, кажуть, робиш? Та-ж то вража сила!..“
Але баба обернулась:
— Не судіте, люде!
Ніхто того не відає,
Де по смерти буде… Чи у небі, чи у пеклі Скажуть вікувати; Треба всюди, добрі люде, Приятеля мати.