Погасла свічка, тільки кінчик гноту
Червону іскру кидає в темноту. Страшенний чад розливши навкруги.
Отак в душі згасає жизні промінь;
Димить на дні один докірний спомин Та додає пекучої нудьги.
Як гніт отой, смердоту ллючи, тліє, —
Зникаєш ти, моя мано-надіє На кращу долю, на щасливі дні!
Тебе кохав я в серці потаємно,
Ти зрадила… І тлію я даремно… Все, все ясним зробилося мені!
