Вільна Україна (Петербург)/4/З поезій Тана

Вільна Україна. Число 4
«Не слабим, недужим, остилим бойцям…» (Тан)
пер.: К. Не—я

Петербург: 1906

З поезій Тана.

Перекладъ К. Не—я.

Не слабим, недужим, остилим бойцям,
Що змучені в битві тяжкій, —
Я хочу одважним, юнацьким серцям
Мій спів присвятити палкий.

^**^*

Хай мертвиї мертвим приносять любов

Та плачуть біля їх могил,
Ми живі, пала' в нас червоная кров
Огнем незмарнованих сил.

^**^*

Без сліз заховаєм ми пам'ять святу

Про всіх, що уміли вмирать,
Ми прагнемо знову на тую-ж мету
Всі сили, всю душу віддать.

^**^*

Чи-ж очі поникли чиї до землі?

Ні! Стежим ми ліпшого слід,
Уперто шукаємо сьвіта у млі,
Ждем зорі далекої схід.

^**^*

Хто молота кинув, та гострий різець?

— В роботі ми всі, як один,
Народу будуєм ми вільний дворець
З каміння державних руїн.

^**^*

Дзвениж моя пісне, як радість лунай,

В далекій чужій стороні
І працю шляхетну й змагання вітай,
Що молодь тримають в огні.

^**^*

Дзвени ж моя пісне, у небі шугай,

Як сокіл, що вирвався з пут,
І геній всесвітний та творчий вітай —
Великий, увільнений труд.

^**^*

Дзвени моя пісне, грімни над землей,

Як суду страшного труба,
Хай царствує мати всевладна людей
Основа життя — боротьба.

^**^*

Від краю до краю в своїй стороні

Несем ми веселий привіт,
Співаєм як ластівки… ми на весні
Звіщаєм про знесений гніт.

^**^*

Ще скуті в кайданах німая земля,

І кожний бурхливий потік,
І листя зів'яле, і сніг на поля
Мов саван улігся й не зник;

^**^*

Але вже пронісся громовий удар,

Грізний прокотивсь між людьми
Здрігнулася сила змертвілая чар
Хитається утиск зіми.

^**^*

І вітер вже ранком повіяв тепліш,

Струмочки сніг риють міцнійш і міцнійш,
Незримі невпинно працюють в ночі
Живі, золотиї, весняні ключі!

^**^*

Хай згине ніч темна: настала весна!

Ми вістники волі, — розбитий вже лід:
Горять, червоніють сьвяті знамена,
І Сонце нам сходить услід!

К. Не—я.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.

Робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона опублікована до 1 січня 1929 року.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
Автор помер у 1930 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.