Вітри і бурі весняні

Вітри і бурі весняні... автор: Олександр Олесь

Створення: 1918?. Джерело: «Свобода», укр. щоденник Ню Жерзій, США 22-го січня 1958 р. ст.1  • В цій поезії О. Олесь вітав весну-воскресіння України — проголошення незалежності української держави 1918 р. В «Крилаті», журнал українського юнацтва, Квітень, 1967. ч.4 ст. поезія має назву «Вона живе!», замість «Сейн» є «Дніпр». У газеті «Свобода» 22-го січня 1958 р. поезія має назву «Як дзвони радісно гудуть...». У деяких (українських) публікаціях є відсутня 7-а строфа «Шумлять смерекові ліси...».

...і в огні
її, окраденую, збудять...
Т. Шевченко

Вона живе!

Вітри і бурі весняні
Звалили камінь із могили,
В кривавім морі і огні
Її окрадену збудили.

В красі нетлінній, чарівній
Вона розкрила очі сині...
Лани й ліси вклонились Їй —
Воскреслій мрії — Україні.

І мови рідної річки
Злились в одне широке море:
Дзвенять по-рідному пташки,
І степ по-рідному говорить!

Поглянеш в поле на жита:
Цвітуть в житах волошки сині,
І в небі квітка золота,
І небо — прапор України!

Як дзвони радісно гудуть!
Минула наша ніч осіння:
Ніде ні стогону не чуть,
Ні тихих скарг, ні голосіння.

Злетівсь на свято цілий світ
І слів, здивований, шукає,
І Чорне море свій привіт
Гінцем крилатим посилає.

Шумлять смерекові ліси,
Кубань і Сян взялись за руки...
По вінця сповнені краси
Стоять степи, сади і луки.

Весна! Прекрасна, чарівна,
Скрізь животворча, де не стане
Очам здавалось, що вона
Уже ніколи не зів'яне!

...В кривавім морі і огні
Її окрадену збудили...
Вітри і вихорі страшні
Її в повітря закрутили.

Над краєм дим пожеж і мла...
Внизу страшне, криваве море...
На хвилях плавають тіла...
Орач ланів своїх не оре...

Але Вона... Вона живе!
Її вже дужче голос чути!
І хто скує життя нове,
Вітрами й бурями розкуте?!

---