Кобзарь (1876)/Том 1/В неволі тяжко
| ◀ Моїм соузникам | Кобзарь. Том 1 В неволі тяжко |
Не спалося, а ніч як море ▶ |
|
|
В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по-правді, не було;
Та все-таки якось жилось —
Хоть на чужому, та на полі...
Тепер же злої тії долі,
Як Бога, ждати довелось.
І жду її і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і Господа хвалить.