Кобзарь (1876)/Том 1/Моїм соузникам
< Кобзарь (1876) | Том 1
| ◀ Думи мої! | Кобзарь. Том 1 Моїм соузникам |
В неволі тяжко ▶ |
|
|
Моїм соузникам.
Згадайте, братія моя,
(Бодай те лихо не верталось!),
Як ви гарнесенько і я
Із-за решотки визирали
І, певне, думали! „коли —
На раду тиху, на розмову —
Коли ми зійдемося знову
На сій зъубоженій землі?“
Ніколи, братія, ніколи!...
З Дніпра у купі не пьємо,
Розійдемось, рознесемо
В степи, в ліси свою недолю,
Повіруєм ще трохи в волю,
А потім жити почнемо
Між людьми, як люде...
А поки те буде,
Любітеся, брати мої,
Украйну любіте,
І за неї безталанну
Господа моліте.
І ёго забудьте, други,
І не проклинайте,
І мене в неволі лютій
Инколи згадайте...