Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/З

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
З.

Забагає му ся печеного леду.
За битого, два небитых дають, та ще й не беруть.
Забув во̂в, коли телятьом був.
Забув, що оженився.
Завируха — треба кожуха.
За вовка помовка а вовк иде.
За всѣ го́ловы и за Мартынови̂ дѣти.
Загоится загоить, нѣм ся весѣлье скоить.
Загряз в довги по сами̂ уха.
Загубивши сокиру добре и топориско.
За єдного винного сто невинных гине.
За єдным присѣдом вечера з обѣдом.
За ким Бо̂г, за тым и люде.
Закрутив носом, якбы тертого хрѣну понюхав.
Замкнув вовка межи во̂вцѣ.
Зальяв му сала за скиру.
За моє жито ще мня побито.
За моєи головы на твоєй и волоска не стане.
За море по зѣльє по̂шов.
За но̂с кого водити.
Занюхав ковбасу в борщи.
За правду бьють, а за неправду и дѣды пьють.
Запродав чортови душу.
За раз не вѣшають.
Заробив на со̂ль до оселедця.
За сво̂й гро̂шь, кождый хоро̂ш.
За сидженьє нема ѣдженьє.
За сиротою Бо̂г с калитою.
Засмѣєшься ты ще и на кутни̂ зубы.
Заспѣвай собѣ о липовом клинью, та о бѣлій березѣ.
Застався — а постався.
„Застели сто̂л.“ — „Нема чим.“ — „Дай ѣсти.“ — „Нема що.“ — „То спрячь.“
Заcтивбысь як зазуля.
За твоє добро кадук тобѣ в ребро.
За тым Боже, хто кого переможе.
Захотѣло му ся в петро̂вку змерзлого.
Захтѣв у дѣда впросити хлѣба.
Захтѣлося — запрѣгайте; во̂дихтѣлося — выпрѣгайте.
За чуже добро, вылѣзе ребро.
За чуже лычко, дась сво̂й ремѣнець.
З бабиного сына, а дочки ничого людяного не буде.
З бабою и дѣдько справу про̂грав.
З Богом Парасю, коли тя люди хотять.
З Богом — на быструю воду.
З брехнѣ не мруть; та вже бо̂льше вѣры не ймуть.
Збувся батько лиха — збувся грошей з мѣха.
Збѣгаются як на солонище.
З великими панами не за пан-брат.
З великои хмары малый дощ.
Зво̂н до церквы скликає, а сам в нѣй не буває.
Звиваєся як муха в мази (або) — як пес в сливах.
Згода до̂м будує, а незгода руйнує.
З губы менѣ выйняв.
Здався Цыган на свои дѣти.
Здыбався хмѣль с цыбулею, перше ся позневажали, пото̂м ся повеличали: „Помагайбо̂г го̂рка.“ — „Бодай здоров шаленый.“ — „Помагай бо̂г смаковита.“ — „Бодай здоров веселый.” —
З детинов на во̂дпуст, а з лихов долев на весѣлье.
З доброго плота добрый ко̂л.
З доброи студолы и потята добріи.
Здоров сволоче! коли нѣхто не хоче.
Здоров трам! выпью я и сам.
Здох як пес — кром души святои.
З другого ся насмѣває, а за себе забуває.
З другои бочки зачинає.
З дужчим боротися — смерть за плечима.
З дужшим не борись, з богатым не судись.
З дурным нѣ знайдешь, нѣ подѣлишься.
Здыбав го, як чайку на гнѣздѣ.
З дѣдьком не сягай до однои миски.
Земля бы го святая не пріймила!
З єдного вола двѣ шкирѣ не деруть.
З єдного дерева хрест и лопата.
Ззираются як на тура.
Зійшовся Яким с таким.
Зла искра все поле спалила и сама згасла.
Злодѣй злодѣя зараз по̂знає.
Злый сховок и найлѣпшого попсує.
З малои искры великій огонь.
Змиловався Бо̂г на рака, дав му ззаду очѣ.
З милого ссѣсти купити ѣсти.
Змѣрив го во̂д но̂г до голов.
Змѣшався як Омелькова мати перед смертью.
Знає Бо̂г з неба, що кому треба.
Знає господин, хто чого годен.
Знає, де зимують раки.
Знає ко̂т, чіє сало.
Знає — за курячу пипку. — Знає, з носа кап, а в губу хап.
Знає пес середу.
Знає свиня (шановавши сонѣнько св., образы св. и слухи ваши̂) що перець, вона каже що то гречка.
Знаєте нас самых, знайте и межи людьми.
Знає чорне на бѣлым — не слѣпый.
Знайдешь — не веселися; згубишь — не смутися.
Знайшов — сокиру за лавою.
Знайшов церковцю Богу молитися.
Знала кобыла, нащо во̂з била.
З нашого Захарка, нѣ Богу свѣчки, нѣ чортови угарка.
Знають сусѣды, що ѣсть богачь на обѣдѣ.
Знаются, як лысіи конѣ.
З ним нѣ сто̂й, нѣ погоди.
Зо злои травы не буде доброго сѣна.
Золота швайка мур пробиває.
Золоти̂ горы обѣцяє.
Золоти̂ руки, а вражій писок.
Золото, срѣбло губу затыкає.
Золотый ключь до кождых дверій придастся.
З осичины не роблять колес.
З разу лычко, а пото̂м ремичко.
З разу ѣли логазу, а як ся запомогли, то й без вечери лягли.
Зуб за зуб затялися.
З-ѣвши колачь берися знов до хлѣба.
3-ѣси мульку.
З-ѣсть пес пса, коли нема барана.
З яким пристаєшь, таким сам остаєшь.