Галицкіи приповѣдки и загадки/Приповѣдки/К

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
К.

Каже детина, що бита, але не скаже, за що.
Казав пан „кожух дам“ — та єго слово тепле.
Казав пан, та изробив сам.
Казав сенека: сто̂й собѣ з далека, та потакуй.
Казала Феся, що обійдеся.
Каламутна вода, як кисѣль, як жур.
Калѣка не до вѣка — а пан не до смерти.
Капуста не тлуста, а Матвѣй не гордый.
Карає Бо̂г старіи кости за грѣхи в молодости.
Карай Боже до вѣка (таким хлѣбом).
Каша наша, батько̂в борщ.
Килько воску, тилько й свѣчки.
Килько свѣта, тилько дива.
Кинув слово як в маточину.
Клин клином выбивають.
Клин му в голову забив.
Ко̂нь знає, як му сѣдло долѣгає.
Ко̂нь молодый в гроши̂ йде, а старый выходить.
Ко̂нь над силу не потягне.
Ко̂нь на чотырох ногах, а предцѣ потыкаєся.
Ко̂т ло̂вный, хлоп мо̂вный всюда поживится.
Ко̂т не ло̂вный, хлоп не мо̂вный оба лядащо.
Коб' знатье, що в кумы питьє, тоб' и дѣти забрала.
Коб' не скрипка, та не бас, тоб' музыка (выб.) свинѣ пас.
Кобыляча голова, як на дорозѣ знайдешь, то ховстай и бій ю.
Кобы мя гриз чобо̂т, тобы не жаль, а то ходак, тай ще не так.
Кобы не було пива, не було бы дива.
Кобы не хлоп, не во̂в, не було бы пано̂в.
Кобы'сь пустив свои уха на торг, вчув бы'сь богато о собѣ.
Кобы Тома робив, тобы дома роботу мав.
Кобы тота пшениця добра була, тобы єи и там змололи.
Кобы хлѣб, а зубы будуть.
Кобы хлѣб, та одежа, тобы ѣв чоловѣк лежа.
Коваль клепле, доки тепле.
Коваль согрѣшив, а шевця повѣсили. (Казка).
Кого Бог любить, того навѣджає.
Кого Бог сотворить, того не уморить.
Кого Бог укарати хоче, тому й розум во̂дбере.
Кого гад укусив, той и глисты боится.
Кого люде за люде мають, с тим ся кумають.
Кого мѣх налякає, тому и торба не дасть спати.
Кого не припѣкає, тот ся во̂дсуває.
Кого стане на юшку, стане й на петрушку.
Кого ся бѣда вчепить з ранку, того держится ажь до останку.
Кого ся бѣда учепить, того ся тримає и руками и ногами.
Кого щастье згубити хоче, тому перше розум во̂дбере.
Кожда голова сво̂й розум має.
Кожда дѣвка гарна, котра заручена.
Кожда корова своє теля лиже.
Кожда лисиця сво̂й хвостик хвалить.
Кожда пригода до мудрости дорога.
Кожда птаха своє гнѣздо хвалить.
Кожда птиця знайде свого Гриця.
Кожда рука к собѣ крива.
Кождому добрый, собѣ злый.
Кождый блазен своим строі̂ом.
Кождый дѣдько в свою дудку грає.
Кождый когут смѣлый на своим смѣтью.
Кождый край має сво̂й обычай.
Кождый має свого моля, 'же го гризе.
Кождый небо̂жчик добрый.
Кождый пес на своим смѣтью гордый.
Кождый своє знає.
Кождый Цыган свои дѣти хвалить.
Козак з бѣды не заплаче.
Козаки, як дѣти, хоть богацьо з-ѣдять, то мало наѣдятся.
Козак не гордуй — що обо̂рве то в кавдун.
Кокотить як Бойко жовточеревый.
Коли Бо̂г годить, то й вогонь горить.
Коли бѣда, не йди до Жида, лише до сусѣда.
Коли бѣда, то й плач не поможе.
Коли стыдаєшься, накрый решетом голову.
Коли голова не по тому, най ся мають ноги на бачности.
Коли грошѣ говорять, то всѣ мусять губы постулювати.
Коли дѣвцѣ сходить на вѣнцѣ, то збабѣє.
Коли єсть, то шелесть; а як нема, то сквересть.
Коли з розумным говорю, то ся розуму наберу; а сли з дурным, то й сво̂й згублю.
Коли йдешь до вовка на обѣд, бери пса с собою.
Коли любишь, люби'жь дуже, а не любишь, не жартуйже.
Коли'м був молод, не ѣв мене голод.
Коли'м не го̂дна молодця, то не хочу голубця.
Коли моє не влад, то я с своим назад.
Коли молодый зо старою оженится, то так є, якбы молодіи неуки конѣ до старого воза запряг.
Коли мыши кота не чують, то собѣ беспечно герцюють.
Коли мѣд, то и ложкою.
Коли мѣсяць в серп, то чаро̂вницѣ ѣдуть на границѣ.
Коли на медведя мала галузь впаде, то бурчить, а як велика, то мовчить.
Коли нема на молоцѣ, то и на сырватцѣ не буде.
Коли прійде во̂ддавати, то нема що брати.
Коли пса бьють, най собѣ козы на розум беруть.
Коли (шановавши сонѣнько св., образы св. и людей добрых) свиня в болотѣ, то мовить, що красна.
Коли сидишь в ряду, давай коляду.
Коли сова з-яструбѣє, то выше сокола лѣтає.
Коли стало на хлѣб, то стане й на обѣд.
Коли страшишь, сам небо̂йся.
Коли сусѣд, як мѣд, тогды проси і̂ого на обѣд.
Коли'сь в свободѣ, гадай о пригодѣ.
Колись и до нас прійде „прійдѣте поклонѣмося.“
Коли'сь пяный то лѣзь в болото — а не зачинай.
Коли'сь ся обрав грыбом, то лѣзь в кошѣль.
Коли' сь щвець, пилнуй свого копыта.
Коли ся зачинає звада, не поможе и рада.
Коли ся рыба ловить, тогдѣ хлѣб не родить.
Коли ся сиротѣ женити, тогдѣ но̂чь маленька.
Коли сѣно в стозѣ, то забув о Бозѣ.
Коли тревога, то до Бога; а по тревозѣ, забуде о Бозѣ.
Коли цвете бо̂б, то тяжко о хлѣб, а як мак, то не так.
Коли хочешь пріятеля позбутися, то му позычь грошей.
Коли шукаєшь рады, стережися зрады.
Коло бука великая му́ка.
Коло мене — абы не на мене.
Коломыю[1] гудьмо, а в Коломыѣ будьмо.
Колос повный гнеся до землѣ, а пустый до горы стырчить.
Коло сухого дерева и сире згорить.
Комарь з дуба впаде та спо̂чне.
Кому Бо̂г годить, тому и огонь горить.
Кому Бо̂г поможе, той все переможе.
Кому Бо̂г розуму не дав, тому и коваль не укує.
Кому весѣльє, а курцѣ смерть.
Кому на вѣк, тому на лѣк.
Кому на лѣк, тому на льєк (ляк).
Кому ся веде, тому ся и когут несе.
Кому ся змеле, тобѣ ся скрупить.
Кому честь, тому хвала.
Кому щастьє рачить, той и на кієвѣ виплине.
Конець дѣло хвалить.
Конець и вѣнець.
Коня в позичку не давай, а жѣнку в приданки не пускай.
Коня кирують уздами, а чоловѣка словами.
Коня кують, а жаба ногу по̂дставляє.
Коня не бій, слуги не проклинай, жѣнки не дразни, коли хочь щоб' статковали.
Корову тримає, а хто другій молоко з-ѣдає.
Короставоє порося дармо чесати.
Корчма розуму учить.
Кота в мѣху не торгують.
Котра корова богато реве, тота мало молока дає.
Котрый пес богато бреше, той мало кусає.
Котюзѣ по заслузѣ.
Кракала ворона, як горѣ летѣла, а як долѣв летѣла, то и крыла опустила.
Красная мова находить добріи слова.
Красноє личко — серцю непоко̂й.
Красноє пѣрьє на вудвудѣ, али сам смердить.
Красы на тарели не крають.
Крывда людськая боком вилазить.
Кривого дерева в лѣсѣ найбо̂лше.
Кричить не своим голосом, якбы чорт з него лыка дер.
Кров не вода, розливати шкода.
Крукови и мыло не поможе.
Крутится менѣ на языцѣ.
Крутится, як дурна во̂вця.
Крутится, як жирне поросья.
Крутится, як муха на окропѣ.
Крутится, як посоленый вьюн.
Крутит, як швець шкирою.
Крутый, як криве дерево.
Крѣпится, як дыня на морозѣ.
Куда голка, туда нитка.
Куда єму за гро̂шь танцювати? —
Куда кинь, туда кинь, то все голым на пяту́.
Куда крути, туда верти, таки треба вмерти. (Казка).
Куда кумови до коровая? —
Куда кухтѣ до патины? —
Куда мах, туда мах, то все бѣду по зубах.
Куда не кинь, то клин.
Куда оберни, то все дѣра на верха.
Куда по̂де Лесь, то всюды увесь.
Кукурѣку — мандерику.
Кума не бити — горѣлки не пити.
Кума́ с кумо́в тирири, свинѣ (выб.) морков порыли.
„Куме Андрею, не будьте (выб.) свинею.” — Як же менѣ не бути, коли мене люде знають.
Кум красно говорить, але кривый писок має.
Кум — не кум, не лѣзь в горох.
Кум не свиня (простѣть ми се слово), абы яйце в борщи з-ѣв.
Купити, не купити, поторговати можна.
Купить, як пса облупить.
Купне, щупне.
К**вѣ плюй в очи — вона каже, що дощ иде.
Курка збо̂жье розгребає, а в смѣтю зерна шукає.
Кусай мене псе, поки кров не потече.
Куць выграв, куць програв.
Кыєв не во̂д разу збудованый.


  1. Коломыя, стародавне мѣсто при Прутѣ, нынѣ обводове.