Гей, не дивуйтесь.../А хто хоче у запічок

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гей, не дивуйтесь... (1922
А хто хоче у запічок
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Видання: Львів: «Світанок», 1922.
А хто хоче у запічок.

А хто хоче у запічок,
А ми хочем в поле
Заглядати смерти в очі
І жити на волі — Гей, гей!

 А хто має ту відвагу
 В наші ряди стати,
 Той у світі, що захоче,
 Буде здобувати. — Гей, гей!

А наш сотник малий ростом,
Великий розумом,
Троха сварить, троха гладить,
Бо нас передумав. — Гей, гей!

 А наш четар працьовитий,
 Не гордий на ковнір,
 Лише дбає, щоб з нас кождий
 Зістав добрий жовнір. — Гей, гей

Ой як крикнув пан Отаман,
А ми всі прибули,
Не журися, Україно,
Сини не забули. — Гей, гей!


 Україно, Україно,
 Ми вже за горами,
 Утікає ворог лютий,
 Перед бунчуками. — Гей, гей!

Слава тобі, Отамане,
Слава Україні,
В тебе слово, у нас послух
І ми самостійні. — Гей, гей!

 Веди батьку — Отамане,
 На ворога в поле,
 Заглянути смерти в очі
 І жити на волі… — Гей, гей!