Голосъ зъ поводу извѣстной рецензіи „Зори Галицкой, Альбума на годъ 1860.“

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до: навігація, пошук
Голосъ зъ поводу извѣстной рецензіи „Зори Галицкой, Альбума на годъ 1860.“ (1860
Невідомий
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний язичієм
Голосъ


зъ поводу


извѣстной рецензіи


„Зори Галицкой, Альбума


на годъ 1860.“




Во Львовѣ,
типомъ Института Ставропигійского.
1860.


сторінка

Богдане! любимче Руси, соловѣю!
Пробуженный Галичъ весь къ Тебѣ смотритъ,
Пѣснь Твою солодкій пѣвче-чародѣю
Духомъ и сердцемъ единымъ ловитъ.

Ти розголосилъ намъ пѣснь животворящу,
Воскресилъ духъ мертвый, спящихъ побудилъ,
Ты на Русь святую бурю надходящу
Твоимъ могущимъ словомъ запретилъ.

Ты сынъ Руси милый, сынъ вѣрнѣйшій,
Ты ей всю силу жертвовалъ;…
А вотъ измѣнникъ самъ лютѣйший
Противъ Тебе мятежъ поднялъ…

Онъ зналъ, що Русь въ тебѣ живетъ,
Та Русь, той народъ, що восталъ
Противу злобѣ всѣхъ клеветъ,
И гордо всѣмъ: „Я есмь! сказалъ
„Я есмь на руской сей земли —
Уже не рабъ — сынъ свободы!
Наслѣдникъ славы праотецъ,
А не измѣнникъ, не подлецъ.­ —
Не тотъ уже, що то встыдался
Поруганной прадѣдной вѣры,
Не тотъ, що прежде покланялся
Предъ ложными враговъ кумиры.“

И думалъ онъ въ повѣжествѣ
Що наша Русь ще въ темнотѣ­ —
Увѣрить ложамъ нечестивымъ,
По̂йде за словомъ его льстивымъ,
И Полщѣ-божищу поклонъ
Отдастъ, невѣжа, думалъ онъ.

И вотъ! вся Польща взликовала,
И подлеца, предателя народа

Высокимъ геніемъ назвала,
А намъ рекла: братерство, згода!

Братерство!.. чуешь рускій роде?
Лишь щобысь на всегда забылъ
Про законъ Божій и природы,
И щобысь былъ, чѣмъ ще не былъ:
Предателемъ Царю, измѣнникомъ отцамъ,
Сквернителемъ святынь и гробовъ ихъ,
Влѣзъ въ сѣть ловцамъ — Польщи борцамъ,
И взялъ оружье на своихъ…
Такъ будешь милымъ братомъ намъ.

И згода!… чуешь рускій роде!
Подай намъ руку, и — молчи!
О правахъ народныхъ для згоды
Одного слова не скажи.
Ми тобѣ скажемъ: Руси нѣтъ!
Ты поклонися на отвѣтъ.
Для згоды, щобы не разити
Намъ нѣжныхъ слухо̂въ, стережись

По хлопски-руски говорити,
По старо-руски не молись!
А хрань тя Боже, що писати,
Бо буква руска, то Москва;
А та Москва, ты долженъ знати,
То страхопудъ, то Татарва.
Для згоды сей не вѣрь въ Христа,
Въ законъ изданный на весь вѣкъ:
Що ближнимъ всякій человѣкъ.
Прійми для згоды законъ новъ:
 „Вражда и кровь.“
Вражда вамъ Нѣмцѣ, Москалѣ,
Вражда и вамъ Словяне всѣ!
Природа ваша — ложны мары, —
Живетъ лишь Польща и Мадяры!…
Весь свѣтъ буде ся удивляти,
Якъ Русь нова буде вставати
Съ своимъ Платономъ на челѣ
Противу Нѣмцямъ и Москвѣ
Прогнанный Царь, якъ дикій звѣрь
Пойде на снѣги, на Сибирь…

А на розвалинахъ Державъ могущихъ
Воцарится Польща-Мати,
Примѣръ для вѣковъ всѣхъ грядущихъ,
Якъ достойно царствовати!

Тогда ты Русине за згоду
Якъ Польща стане на ногахъ,
Пріймешь отъ неи надгороду:
Буде ти вольно по хатахъ
Сельскихъ по руски говорити,
И даже руски думки пѣти.
А въ школахъ, судахъ Польща-Мати
Буде тебе цивилизовати
Языкомъ польскимъ и письмомъ,
И станешь польскимъ Русиномъ!

Щожь Ты Богдане на той крикъ,
На тѣ дурачества вздумалъ?
По правдѣ Русинъ вже привыкъ,
Щобъ го кто-будь оклеветалъ…
Такій-тамъ Платонъ, Польщи геній,

Що при горѣлцѣ отъ свашокъ
Набралъ высокихъ вдохновеній,
Отъ лѣрниковъ, не изъ книжокъ
Языка руского учился,
И весь для Польщи посвятился,
Бье Ти въ лице, та и всѣмъ намъ
Ненавистнымъ азбучникамъ,
Що добываемъ зъ древной пыли
Рускую славу, що враги
Во гробъ насиліемъ вложили,
И кажемъ имъ: Мы не Ляхи!…
За тое-то онъ польскій геній
На Русь святую розбѣшеный,
На славу твою наступилъ,
Въ Тебѣ честь Руси оскорбилъ.

А ты, Богдане, що вздумалъ?
Достоинъ ли низкій подлецъ
Отвѣта Твоего въ конець?
Не лучше, щобы ты молчалъ?…
Оставь го въ миломъ убѣжденьи,

Що Русь стару онъ побѣдилъ,
Въ Руси новой одушевленье
Своими ложами збудилъ;
Що Русь береся вже палити
Свои священны книги всѣ,
Щобъ сестрѣ-Польщѣ угодити,
Затре весь слухъ о Рущинѣ.
Изволь имъ троха помечтати,
Що Русь нова буде вставати,
Предасть всю славну старину.
И рука въ руку съ Польщею
Пойде прольяти кровь свою
На Нѣмцѣ, — Москву-Татарву! —




Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у всьому світі.


Цей твір перебуває у суспільному надбанні у всьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1923 року і автор помер щонайменше 100 років тому.