Горлиця

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роман. Оповідання. Нариси. Вірші
Анатолій Свидницький
Київ: Наукова думка, 1985
Горлиця
голова ред. колегії — І. Дзеверін, редактор тому — П. Хропко, упорядкування — Р. Міщук
ГОРЛИЦЯ

Ой у лісі, у дубині,
На краю, на краю,
Жила собі горлиця,
Як в раю, як в раю.

Попід лісом пшениченька,
Лобода, лобода,
А у лісі криниченька
І вода, і вода.

Гніздо мала тепленькеє,
Наче піч, наче піч;
Воркотала горлиця
День і ніч, день і ніч.

Клюне собі зернятко
І летить, і летить
До погожої криниці,
й воркотить, воркотить.

А вернеться на гніздечко
До дітей, до дітей,
Та й воркує, бо далеко
Від людей, від людей.


І літала вільная
І сюди, і туди,
І не знала лишенька
Та біди, та біди.

Та запахла горлиці
Слобода, слобода,
Бо приїлась пшениченька
І вода, і вода.

І підняла ця пташина
Вгору ніс, вгору ніс,
І воркує на все горло
На весь ліс, на весь ліс:

«Не хочу я пшениченьки,
Ні води, ні води,
Піду шукать проміж люди
Слободи, слободи.

Замешкаю я де-небудь
У селі, у селі,
І житиму, як у хаті,
У дуплі, у дуплі».

Покинула ліс-дубину
І летить, та й летить,
І вербу знайшла дупляву…
Що ж?.. Сидить?

Ой вдалася тій горлиці
Слобода, слобода, —
Обсіло її все лишенько
Та біда, та біда!

Пугутькають на горлицю
Пугачі, пугачі,
І горобчики напались,
І сичі, і сичі.

Причепились і ворони,
Й шуляки, й шуляки;
Ще в пушку дітей забрали
Хлоп'яки, хлоп'яки.

Да й ще ли́ху слобіджанки
Не кінець, не кінець:

Бо спіймали і старую
На сілець, на сілець.

Посадили у кліточку:
«Воркоти! Воркоти!»
Як же птиці ворковати,
Де коти, де коти?!

Ото тобі, горлице,
Слобода, слобода!
Клюй пшеницю й сиди нишком,
Де вода, де вода!

Знай навіки, голубонько,
Що твій ліс, що твій ліс,
А запахне слобідонька,
То втни ніс, то втни ніс.

Не шукала горлиця
Слободи, слободи.
Але наші прадіди
І діди, і діди.

ГОРЛИЦЯ

Вперше надруковано в газ. «Черниговские губернские ведомости». 1860, 28 січня, № 4, повністю — у журн. «Україна», 1924, кн. 4, с. 94—95.

Включено до вид.: Свидницький А. Твори, 1958, с. 476—478.

Автограф невідомий.

У паперах члена Чернігівської громади, учасника революційного товариства «Земля і воля» І. О. Андрущенка під час арешту було знайдено список вірша, довший від першодруку на дві строфи (зберігається в ЦДАЖР СРСР у Москві, ф. 112 (ОППС), оп. 1, №72, «Производство высочайше учрежденной в С.-Петербурге следственной комиссии об Иване Андрущенко», т. 1, арк. 237).

Пісня «Горлиця» написана під час навчання Свидницького в університеті і висвітлює процес закріпачення Слобідської України — «Слобіджанки», що шукала волі — «слободи».

Подається за списком І. Андрущенка.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває у суспільному надбанні у Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала у суспільному надбанні в Україні
  • Термін дії авторських прав на цей твір в Україні закінчився до 1 січня 2001 року, коли почала діяти нова редакція закону України про авторські й суміжні права, що збільшила термін дії копірайту з 50 до 70 років.
  • Автор помер у 1871 році, тому ця робота є у суспільному надбанні у тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 100 років чи менше. Ця робота може бути у суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.