Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/З Горация
| ◀ Свободі | Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди Розмова про премудрість (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича |
Розмова про премудрість ▶ |
|
|
Купець просить у Бога солодкого спокою
Коли вихор кидає його по морю,
А місяць і ясні зірки покрила чорна хмара.
Просить спокою під час битви турок скажений,
Але ніщо, ні навіть дорога порфира
Не дасть нам внутрішнього спокою.
Бо ні царська власть ні повна золота скриня
Не можуть заспокоїти хвиль бідної душі
Та втишити безперестанні зітхання,
Що можуть жити і в пишних палацах.
Бідність ото мати солодкого спокою.
Спокій живе там, де нема зайвих річей в домі,
Де солодкому сну не перешкажає ні страх ні гидка похоть.
І по-що на так багато замишляє сей червак?
По-що спішить у чужі сторони?
Що за користь кинути рідний край?
Облиш свій нрав дивний —
Печаль і на корабель може злізти;
Іде вона і в дальні походи,
Вона біжить скоріше всіх оленів
І скоріше всіх вітрів.
Будь ситий тим що єсть, не пеклуйся про завтра,
Мудро потішай сміхом своє горе;
Знай, що нічого нема зовсім блаженного,
Все трохи перемішане со злом.
Знай, що найславніші герої пішли в прах
І, сто літ живши, лежать у гною.
Може те, що твоїм називається
Перейде до мене.
Багато у тебе гарних волів,
Завод чужоземних коней,
На одежу тобі привозять сукна з'за моря —
А міні доля дала грунт убогий
Та напитись трохи з чистих грецьких муз
І зневагу до сього проклятого світу.