Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня вісімнадцята

◀ Пісня сімнадцята

Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди
Гнат Хоткевич
Пісня вісімнадцята (Григорій Сковорода)
пер.: Гната Хоткевича

Пісня девьятнадцята ▶

ПІСНЯ ВІСІМНАДЦЯТА

(на текст: „Господь гордим противиться, смиренним же дає благодать“).

Ой ти, птичко жовтобока —
Не мости гнізда високо;
Мости на зеленій травці,
На молоденькій муравці.
От яструб над головою
Висить, хоче ухватити.
Вашою живе він кровію
Он бач — кігті він гострить.

^**^*

Стоїть явір над горою,

Все киває головою,
Буйні вітри повівають,
Віти явору ламають;
А вербочки шумлять низько
І тягнуть мене до сна.
Тут тече потічок близько,
Видно воду аж до дна.

^**^*

Чого ж міні роздумувати над тим

Що мене мати породила на селі?
Нехай у тих мозок рветься
Хто високо в гору дметься.
А я буду собі тихо,
Проживати милий вік.
Так мине мене все лихо,
Щаслив буду чоловік.