ПІСНЯ ДЕСЯТА
(на текст: „блажен муж, що в премудрости вмре та що в розумі своім повчається святині“. Сірах).
Всякому городу нрав і права,
Всяка має свій ум голова,
Всякому серцу своя єсть любов,
Усяке горло має свій смак.
А міні одна тільки в світі дума,
А міні одна тільки не йде з думки.
Петро для чинів обтірає панські вугли,
Федька купець коло аршина свого бреше,
Той будує хату на новий спосіб,
Той дає позички на проценти.
А міні одна тільки в світі дума,
А міні одна тільки не йде з думки.
Той безперестанно купує землю,
А той заводить чужоземну скотину,
Ті привчають собак до полювання,
А у сих від гостей хата шумить, як корчма.
А міні одна тільки в світі дума,
А міні одна тільки не йде з думки.
Крутить на свій лад адвокат закони,
Від спорів у студента тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Усякую голову мучить свій дур.
Міні ж одна тільки в світі дума —
Як би умерти міні не без ума.
Той хвалебний вірш переплітає з брехнею,
Лікарь як би на підряд робить мертвяків,
Сей шанує картину жирових тузів,
А Степан, як на весілля, біжить на позви.
Смерте страшна! Замашная косо!
Ти не шкодуєш і царського волосся.
Ти не дивишся де мужик, а де царь —
І всіх жереш, як солому пожар.
Хто ж плює на її гостру сталь?
Той у кого совість, як чистий кришталь.
|
