Давній Тернопіль/Мій Друг Василь з Дорошівки
| ◀ Микола Бенцаль | Давній Тернопіль Мій Друг Василь з Дорошівки |
Др. мед. Роман Мороз ▶ |
|
шкільної лавки інж. Василеві Вацикові
у 75-річчя його життя присвячує автор.
Моє дружне знайомство з Василем почалося ще з дитячих років, коли ми оба з родинами проживали на вулиці Дороша. В 1914 р. закінчили ми першу клясу народної школи в Тернополі. У серпні того ж року вибухла Перша світова війна, і незабаром москалі зайняли Тернопіль. Наше навчання було припинене, і ми два роки "збивали бомки"... Аж у 1916 р. під час московської окупації продовжували науку у другій клясі. Четверту клясу почали у 1918 р., коли Першого Листопада відновлено нашу державність. Наша школа приміщувалася у той час в будинку "Просвіти". 3 надзвичайним захопленням і цікавістю ми приглядалися, як проф. Іван Галущинський з Заплітним проводили військові вправи зі старшими гімназистами (7-ма і 8-ма кляса) на подвір'ї "Просвіти". Вже тоді у заранні нашої молодости зродилося у нас патріотичне почування. Наші шапки заквітчували ми синьо-жовтими чічками.
Настав 1920-ий рік. По втраті нашої державности опинилися ми під польською окупацією. Тоді вступили до першої кляси української державної гімназії з "рускім ензикем" навчання. У вільних від науки днях бавилися "войни", грали в кічку та копали ніжний м'яч. На левадах у Берегах пасли корови, а іншим разом плавали коні в недалекому Сереті. Помагали нашим батькам у час сінокосів загортати і возити сіно, а у жнива возити снопи з далеких полів.
У четвертій та п'ятій гімназійній клясі почали звертати менше уваги на ігри та забави, але заглядали за... дівчатами (Василь ще й досі загляда...). У тому часі постала на вул. Дороша і на сусідніх з нею вулицях "Дорошівська Парафія". Це був гурток гімназистів і семінаристок, який плекав гарні тоінж. Василь Вацик
вариські звичаї. Жартома названо цей гурток ’’Дорошівською Парафією”, і ця назва залишилася назавжди. Душею ’’Парафії” був сл. п. Захар Вацик, опісля мґр. фарм., старший брат Василя, а духовим опікуном і парафіянським поетом був Роман Завадович, у той час учень тернопільської гімназії, який писав сатирично-гумористичні вірші з життя ’’Парафії”. Парафіянки улаштовували у своїх домах (по черзі) під неділі і свята вечори з піснями, забавами, танцями і прогулянки до Гаїв та Берегів. У цьому милому товариському гурті ми оба провели юні роки нашої молодости.У травні 1927 р. ми закінчили навчання в тернопільській гімназії іспитом зрілости. Наші шляхи розійшлися. Василь поїхав до Львова на студії агрономії, а я до Кракова, а згодом до Ґраіцу на студії фармації. В часі вакацій ми брали активну участь у громадському житті давнього Тернополя, зокерма у молодіжному Т-ві ’’Молода Громада”, де Василь зорганізував самоосвітню секцію, завданням якої було вишколювати молодих членів до виступів на суспільно-громадському форумі.
Під час студій агрономії, як член Технічного Т-ва "Основа” у Львові, а згодом голова культ.-освітньої секції в Дублянах, їздив Василь до багатьох сіл Львівщини організувати дитячі садки.
Під закидом приналежности до ОУН поляки тричі в’язнили Василя в Тернополі, Львові і Рудках.
У роках 1937-39 він працював повітовим агрономом у Тернополі, Збаражі і Рудках. У 1940 році він займав пост плянтаційного інспектора цукроварні ’’Поділля”, а 1941 року Хліборобська Палата у Львові призначила його начальником станції охорони рослин у Тернополі.
Коли на провесні пам’ятного 1944 р. сунули зі сходу вдруге на наші землі Сталінські орди, рятуючи життя, ми залишили рідне місто, батьківські пороги. У травні 1945 р. скінчилася Друга світова війна, ми опинилися на еміґрації у переселенчих таборах. В Інсбруці зорганізував Василь для наших скитальців велику харчівню, і в тому самому домі відбувалися під його проводом різні фахово-навчальні курси, як шоферський, шиття і крою для жінок, мовознавчі та інші. У своїй житловій маленькій кімнатці, давав безплатно лекції математики для абітурієнтів гімназії. Нарешті після скитальської мандрівки ми прибули за океан, на нові місця поселення: Василь до Канади в Торонто, а я до США, до Маямі. Наші шляхи знов розійшлися.
В нових, відмінних умовинах праці Василь після перших років перебування включився у громадське життя Торонта. Увійшовши в ряди ОПДЛ, придбав 1.000 передплатників ’’Веселки” для учнів українських шкіл Торонта, за що його нагородив Український Народний Союз. Своїм апаратом він висвітлював прозірки з історії України кільканадцять разів для громадян і зокрема для учнів рідних шкіл, як допомогу в навчанні рідної історії. Але найбільше праці він вклав в організацію ’’Клюбів Сеньйорів” (13). Цій новій ділянці суспільної опіки та помочі для старших віком громадян присвятив Василь найбільше своєї енергії. Він організував конференції представників Клюбів Старших цілого Торонта і провінції Онтаріо, для координації спільної дії. Його головним завданням у Клюбах було стимулювати активність старших віком у громадському житті.
В листопаді 1973 року оснував Василь Дискусійний Клюб ім. Григорія Сковороди,[1]) з метою розвивати громадську думку і корисні впливи на життя в громаді. Щотижня відбувалися доповіді в домівці Суспільної Опіки на різні теми: виховні, шкільні, родинні, лікарські, політичні, популярно-наукові, після яких відбувалися дискусії. За 10 років існування Дискусійний Клюб проробив корисну працю, і незмінний голова Василь може з великим задовіллям глядіти на пройдений шлях: сотні виступів, доповідей, сходин, дискусій з участю 5.000 слухачів!
Василь вклав також багато праці в регіональну ниву. Як голова Комітету Тернопільських Земляків в Торонто організував п’ятий земляцький з’їзд Тернопільщини, який пройшов з великим успіхом. На четвертий та шостий з’їзд земляків Тернопільщини привіз з Торонто на Союзівку сотні наших земляків. Опріч цього, допоміг видати разом з торонтським видавничим Комітетом третій том регіонального збірника ’’Шляхами Золотого Поділля”. Побіч своєї громадської праці Василь ніколи не забуває за своїх рідних в Україні, яким завжди допомагає своїми щедрими посилками.
За час свого 34-річного проживання у новій, привітній батьківщині — Канаді Василь проявив багатогранну діяльність на різних ділянках нашого громадського життя. За свою громадсько-культурну працю в Торонто одержав він кілька грамот признання.
Нехай цих кілька рядків згадки про Твоє 75-річчя життя (в минулому році), Дорогий Друже Василю, ознайомить наших Земляків про Твою жертовну працю для добра нашого народу.
——————
- ↑ Інформації про "Дискусійний Клюб імени Григорія Сковороди" взято із статті мґра Івана Манастирського під заголовком: "Дещо про дискусійний Клюб ім. Г. Сковороди". "Новий Шлях" ч. 23, 4 червня 1983 р.
Ця робота перебуває у спільному надбанні в Сполучених Штатах, оскільки it was published in the United States between 1978 and March 1, 1989 without a copyright notice, and its copyright was not subsequently registered with the U.S. Copyright Office within 5 years. Unless its author has been dead for several years, it is copyrighted in the countries or areas that do not apply the rule of the shorter term for US works, such as Canada (50 pma), Mainland China (50 pma, not Hong Kong or Macau), Germany (70 pma), Mexico (100 pma), Switzerland (70 pma), and other countries with individual treaties. See this page for further explanation.
