Перейти до вмісту

Давній Тернопіль/Передмова

Матеріал з Вікіджерел
Давній Тернопіль
Богдан Остап'юк
Передмова (Роман Завадович)
Маямі—Торонто: Об’єднання «Тернопільщина» у Філядельфії, 1984
ПЕРЕДМОВА

На початку 1950-их років почав поміщувати Богдан Остап’юк свої спогади, нариси з життя давнього Тернополя, зокрема тернопільських міщан, у нашій пресі: ”Свобода”, ”Новий Шлях”, ”Вільне Слово”. Але автора не задовольнило те, що все це було надруковане на газетнім папері, і йому кожної хвилини грозило знищення. Він зберіг ці часописні статті з думкою видати їх колись, якщо буде нагода, окремою книжкою. І ось по довгих літах його мрія здійснилася. Тернопільські земляки на шостому з’їзді восени 1983 р. вирішили, що спогади Богдана Остап’юка будуть надруковані окремою книжкою заходом та фондами Земляцького Об’єднання. І так маємо книжку, в якій автор випаровує з пам’яті картини, що вже ніколи не стануть дійсністю. Але в цій книжці Тернопіль стоятиме таким, яким він був колись, і нагадуватиме довгі-довгі роки його колишнім мешканцям та їх нащадкам золоту спадщину предків.

Автор — один з тих, що віддали своєму місту своє синівське серце і свою любов. Поклавши свої спогади на папір, він зберіг їх від того — як називав його Шевченко — Косаря, що стинає все, що попадає під його косу. Але автор знав, що його збірка не буде боятись нещадної коси. Нащадків колишніх тернополян і нетернополян українського роду вона за кожним разом перенесе у давні часи і заповнить їх серце тужливим чуттям. Пам’ять про минуле не може пропасти в душі народу без уваги на його сучасність.

Книжка настільки відрізняється від попередніх текстів, що вона поправлена і доповнена. Це література спогадів, її можна назвати просто такою, яка зберегла Тернопіль в очах автора від наймолодших його літ аж до часу, коли він попрощався з своїм укоханим містом. Тож у ”Давнім Тернополі” ви знайдете картини хліборобської праці на полі, красу подільської природи, побут, звичаї і традиції тернополян перед Другою всесвітньою війною, коли українське громадське життя постійно зміцнювалося, не зважаючи на перешкоди з боку тодішніх окупантів. Молодь на чужині навчиться з тієї книжки, як любити своє місто, частину своєї Батьківщини. В її нарисах знаходимо також відрадні епізоди, бо тернополяни втішалися життям, як усі живі люди, без уваги на обставини.

Коли запитали автора, що було поштовхом до писання спогадів про давній Тернопіль, він відповів: туга за втраченою Батьківщиною, зокрема за рідним містом. І він вклав у своє писання те, що в таких творах найважливіше: любов до гнізда свого роду, що його ніколи не можна забути: вислів вірности тому, що, хоч і втрачене, живе в душі нащадків певно і міцно та не рахується з часом і обставинами: чуття і враження радости і смутку з кожною вісткою чи листом, що приходили з далекого Тернополя впродовж довгих літ скитальщини та еміграції — щоб урешті це все заговорило до нас на сторінках книжки про своє незабутнє місто і його незабутніх людей.

Богдан Остап’юк виконав свій обов’язок перед своєю Батьківщиною і рідним містом. Виконають напевно і читачі, що перенесуть його тугу, любов і почуття вірности з його книжки у свої серця.

Роман Завадович

Ця робота перебуває у спільному надбанні в Сполучених Штатах, оскільки it was published in the United States between 1978 and March 1, 1989 without a copyright notice, and its copyright was not subsequently registered with the U.S. Copyright Office within 5 years. Unless its author has been dead for several years, it is copyrighted in the countries or areas that do not apply the rule of the shorter term for US works, such as Canada (50 pma), Mainland China (50 pma, not Hong Kong or Macau), Germany (70 pma), Mexico (100 pma), Switzerland (70 pma), and other countries with individual treaties. See this page for further explanation.