Декларація про відновлення незалежності Латвійської республіки

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Декларація про відновлення незалежності Латвійської республіки (1991
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
http://www.gorby.ru/userfiles/latvia.pdf
Coat of arms of Latvia.svg
Верховна Рада Латвійської Республіки
Декларація про відновлення незалежності Латвійської Республіки

Проголошена 18 листопада 1918 року незалежна Латвійська держава отримала в 1920 році міжнародне визнання і в 1921 році стала рівноправним членом Ліги Націй. Своє самовизначення латиська нація юридично здійснила в квітні 1920 року, коли на загальних, рівних, прямих і пропорційних виборах мандат довіри народу був вручений Установчим зборам. 15 лютого 1922 року вони прийняли основний закон держави - Конституцію Латвійської Республіки, яка de jure в силі по теперішній час.

Ультимативна нота сталінського уряду СРСР того часу, вручена 16 червня 1940 року уряду Латвійської Республіки з вимогою зміни уряду, і збройна агресія СРСР 17 червня 1940 року мають бути кваліфіковані як міжнародний злочин, результатом якого стала окупація Латвії і ліквідація суверенної державної влади Латвійської Республіки. Уряд Латвії було утворено за вказівками представників уряду СРСР. З точки зору міжнародного права цей уряд не був виконавчим органом суверенної державної влади Латвійської Республіки, оскільки представляв інтереси не Латвійської Республіки, а СРСР.

14 і 15 липня 1940 року в окупованій Латвії в умовах політичного терору на основі протиправно прийнятого антиконституційного закону про вибори були проведені вибори в Сейм. З 17 поданих списків кандидатів до голосування був допущений лише список кандидатів "Блоку трудового народу". У передвиборчій платформі "Блоку трудового народу" не містилося вимоги щодо проголошення радянської влади в Латвії і про вступ Латвійської Республіки до складу Радянського Союзу. До того ж результати голосування були сфальсифіковані.

Сейм, утворений протизаконно, в результаті обману народу, не був виразником суверенної волі народу Латвії. Він не володів конституційним правом вирішувати питання про зміну державного устрою і ліквідацію суверенітету Латвійської держави. Ці питання мав право вирішувати лише народ, проте вільне всенародне голосування проведено не було.

Тим самим включення Латвійської Республіки до складу Радянського Союзу з точки зору міжнародного права не має сили, і Латвійська Республіка як суб'єкт міжнародного права існує de jure до теперішнього часу, що визнають більше 50 держав світу.

Виходячи з прийнятих Верховною Радою Латвійської РСР 28 липня 1989 року "Декларації про державний суверенітет Латвії" і 15 лютого 1990 року "Декларації з питання державної незалежності Латвії", а також беручи до уваги Звернення Вселатвійских зборів народних депутатів від 21 квітня 1990 року, враховуючи безумовно виражену волю населення Латвії, який віддав більшість голосів за тих народних депутатів, які в своїй передвиборчій програмі висловили рішучість відновити державну незалежність Латвійської Республіки. Ставши на шлях відновлення вільної, демократичної і незалежної Латвійської Республіки dе facto.

Верховна Рада Латвійської РСР постановляє:

1. Визнати пріоритет основних принципів міжнародного права над нормами національного права, вважати протиправною угоду між СРСР і Німеччиною від 23 серпня 1939 року, наслідком якої стала ліквідація суверенної державної влади Латвійської Республіки 17 червня 1940 року в результаті збройної агресії СРСР.

2. Оголосити декларацію Сейму Латвії від 21 липня 1940 року "Про вступ Латвії в Союз Радянських Соціалістичних Республік" такою, що не має законної сили з моменту її прийняття.

3. Відновити дію прийнятої Установчими зборами 15 лютого 1922 року Конституції Латвійської Республіки на всій території Латвії. Офіційна назва Латвійської держави - ЛАТВІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА, скорочено - ЛАТВІЯ.

4. До прийняття нової редакції призупинити дію Конституції Латвійської Республіки, за винятком статей, що визначають конституційно-правові основи Латвійської держави, які відповідно до статті 77 Конституції можуть бути змінені лише всенародним голосуванням, а саме:

стаття 1 - Латвія є незалежною демократичною республікою;

стаття 2 - Суверенна влада в Латвійській державі належить народу Латвії;

стаття 3 - Територію Латвійської держави в кордонах, визначених міжнародними договорами, утворюють Відземе, Латгале, Курземе і Земгале;

стаття 6 - Сейм обирається шляхом загального, рівного, прямого, таємного і пропорційного голосування.

Стаття 6 Конституції застосовується після відновлення структур державної влади і управління незалежної Латвійської Республіки, які гарантують вільне проведення виборів.

5. Для відновлення державної влади Латвійської Республіки встановити перехідний період, що завершується скликанням Сейму Латвійської Республіки. Під час перехідного періоду вищу державну владу в Латвії здійснює Верховна Рада Латвійської Республіки.

6. Вважати можливим під час перехідного періоду застосування норм Конституції Латвійської РСР та інших законодавчих актів, що діють на території Латвії на момент прийняття цієї Декларації в тих межах, які не суперечать статтям 1, 2, 3 і 6 Конституції Латвійської Республіки.

У випадках колізії питання застосування законодавчих актів вирішуються Конституційним Судом Латвійської Республіки.

Під час перехідного періоду право прийняття нових законодавчих актів або зміни діючих актів належить тільки Верховній Раді Латвійської Республіки.

7. Утворити комісію для вироблення нової редакції Конституції Латвійської Республіки, яка відповідає нинішньому політичному, економічному і соціальному стану Латвії.

8. Гарантувати громадянам Латвійської Республіки та інших держав, які постійно проживають на території Латвії, соціальні, економічні та культурні права, а також політичні свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини. Поширити ці права і свободи в повній мірі на громадян СРСР, які висловлять бажання проживати в Латвії, не беручи її громадянства.

9. Відносини між Латвійською Республікою та СРСР будувати на основі чинного і понині мирного договору між Росією і Латвією від 11 серпня 1920 року, яким на вічні часи визнана незалежність Латвійської держави. Для переговорів з СРСР утворити урядову комісію.

Декларація набирає чинності з моменту її прийняття.

Голова Верховної Ради Латвійської РСР А.Горбунов

Секретар Верховної Ради Латвійської РСР І. Даудіш

м. Рига, 4 травня 1990 року.