Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти

	СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!
	Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

І Н Ш І

N 188 від 25.05.98 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 серпня 1998 р. за N 501/2941 м.Київ

vd980525 vn188

Затверджено

Наказ Міністерства освіти України 25.05.98 N 188 ( z0500-98 )

Державні вимоги до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти

1. Структура програмного забезпечення

1.1. Навчальні програми з фізичного виховання (фізичної культури) є основою державного стандарту фізичного виховання в системі освіти, розробляються на основі затверджених Державних стандартів освіти різних рівнів підготовки та нормативних документів, що регламентують організацію навчально-виховного процесу в закладах освіти і затверджуються Міністерством освіти України як базові. Вони визначають мінімальний рівень обов'язкової фізкультурної освіти, вмінь, навичок і рухового режиму дітей, учнів та студентів, який держава гарантує на всіх етапах навчання.

1.2. Міністерства, які у своєму підпорядкуванні мають вищі заклади освіти, що готують працівників, професійна діяльність яких проводиться в спеціальних або екстремальних умовах і потребує спеціальної фізкультурної освіти та фізичної підготовки (кадри мистецтва, особовий склад Збройних Сил, органів внутрішніх справ, інших військових формувань, створених відповідно до чинного законодавства, кадри мистецтва), розробляють і затверджують навчальні програми з фізичного виховання з урахуванням особливостей підготовки таких фахівців на основі базової програми.

1.3. Вищі та професійно-технічні заклади освіти на підставі навчального плану та базової навчальної програми з фізичного виховання (фізичної культури) розробляють робочі навчальні програми. Вони конкретизують і доповнюють зміст базової фізкультурної освіти, враховуючи регіональні, етнографічні, економічні і екологічні особливості, місцеві народні традиції, географічні умови та профіль підготовки фахівців.

1.4. Програма з фізичної культури розробляється на підставі державного компонента загальної середньої освіти і є загальнообов'язковою складовою мінімального (базового) змісту фізкультурної освіти для учнів середньої загальноосвітньої школи. Ця програма є базовою і затверджується Міністерством освіти України.

1.4.1. Базова програма з предмета "Фізична культура" доповнюється регіональним компонентом змісту загальної середньої освіти, що формується на регіональному (обласному, міжобласному) рівні.

1.4.2. Регіональний компонент програми відображає національну, економічну, природничо-географічну, соціокультурну своєрідність регіону, його історію, традиції та інші відомості, які не ввійшли або недостатньо відображені в державному компоненті змісту освіти, є суттєвими елементами формування світогляду, патріотичних почуттів, потрібних для повнішої етнічної ідентифікації, повноцінного входження молодої особистості в життя в умовах конкретного регіону.

1.4.3. Зміст регіонального компонента програми з фізичної культури загальної середньої освіти визначається органами управління освітою обласних держадміністрацій і є обов'язковим для всіх середніх закладів освіти регіону.

1.4.4. Зміст базової і регіональної програми з фізичної культури доповнюється шкільним компонентом загальної середньої освіти, який формується навчальним закладом з урахуванням його можливостей і специфіки освітньої діяльності.

1.4.5. Шкільний компонент предмета "Фізична культура" зумовлений потребою врахування наявних запитів та інтересів учнів, природних умов їх проживання, стану здоров'я, фізичного розвитку, рухової підготовленості, матеріальної бази школи, регіональних особливостей.

1.4.6. Навчальний матеріал шкільного компонента (програми з фізичної культури) визначається вчителем фізичної культури після погодження з директором школи. Перевага при цьому надається національним рухливим іграм, цікавим для учнів вправам ритмічної та художньої гімнастики; вправам, які мають прикладне значення і проводяться на свіжому повітрі; засобам, що сприятимуть інтенсивному розвитку рухових якостей. Значну частину змісту цього компонента мають складати фізичні вправи та види спорту, які традиційно проводяться або поглиблено вивчаються в даній школі. До них можуть належати гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол та ін.), плавання, зимові види спорту тощо. Регіональний та шкільний компоненти передбачають один додатковий урок на тиждень у всіх класах.

1.5. Навчальні програми з фізичного виховання для дошкільних закладів освіти розробляються і затверджуються за такою ж схемою, як і програми для середніх закладів освіти.

1.6. Авторські (експериментальні) програми з фізичного виховання (фізичної культури) розробляються досвідченими фахівцями відповідних закладів освіти на основі базових і відомчих. Вони проходять експертну оцінку і затверджуються відповідними структурними підрозділами відомства, якому підпорядкований заклад освіти.

2. Зміст і умови реалізації програм

2.1. Зміст програм фізичного виховання (фізичної культури) усіх рівнів і типів має відповідати державним стандартам освіти. Він повинен мати чітку гуманістичну і оздоровчу спрямованість, сприяти гармонійному розвитку особистості, формуванню усвідомленої потреби в зміцненні здоров'я та фізичному вдосконаленні. Реалізація змісту програми має сприяти залученню вихованців до здорового способу життя, до всіх цінностей фізичної культури, задовольняти їх потреби у фізичному розвитку, забезпечувати їх науково обгрунтований обсяг рухової активності.

2.2. Програми повинні передбачати вирішення широкого комплексу освітніх, виховних, розвиваючих і оздоровчих задач: набуття теоретичних знань і умінь у сфері здорового способу життя та фізичної культури, виховання потреби у фізичному вдосконаленні, забезпечення належного рівня фізичної готовності до життя і майбутньої професійної діяльності, залучення до активних занять фізкультурою і спортом.

2.3. У програмах мають бути окреслені кінцеві результати, які передбачається досягти в процесі їх реалізації, потрібний на даному етапі освіти рівень знань, умінь і навичок з фізичної культури. У них також мають бути контрольні вправи і нормативи визначення фізичної підготовленості.

2.4. Кожна програма повинна містити теоретичний, методичний, практичний і контрольний розділи, що включають два взаємопов'язані компоненти: обов'язковий (базовий) і варіативний (регіональний та шкільний).

2.4.1. Обов'язковий компонент забезпечує формування основ фізичної культури особистості. Він формується на основі рекомендованих для даного вікового контингенту державних вимог до програм фізичного виховання (фізичної культури), включає теоретичний і методичний матеріал з основ фізичної культури, здорового способу життя та фізичного виховання. Цей компонент містить зокрема основні елементи фізичних вправ із легкої атлетики, гімнастики, спортивних ігор, плавання, лижної підготовки та інших видів спорту, а також ефективні форми і методи використання природних факторів, що забезпечують гармонійний розвиток і підготовку особистості до повноцінної життєдіяльності.

2.4.2. Варіативний компонент програми формується на основі науково обгрунтованих і апробованих на практиці додаткових засобів, нетрадиційних форм, методів і прийомів організації фізичного виховання. Він грунтується на обов'язковому (базовому) компоненті, доповнює його і враховує специфіку спрямованості навчання в регіонах, індивідуальні особливості дітей, учнів і студентів (курсантів, слухачів), їх спортивні інтереси, потреби, регіональні умови і традиції народної фізичної культури.

2.5. До програм фізичного виховання (фізичної культури) мають входити види спорту та фізичні вправи, не пов'язані з невиправданим ризиком для життя і здоров'я вихованців. Не слід включати до програм види спорту і фізичні вправи, що не відповідають етичним і естетичним вимогам, які формують культ насильства, жорстокість, ведуть до моральної деградації і бездуховності.

2.6. Важливе місце в структурі програм повинен займати контрольний розділ, у якому визначаються основні принципи і форми поточної і підсумкової перевірки та оцінки засвоєння навчального матеріалу з фізичного виховання (фізичної культури). У цьому розділі повинні бути також представлені вимоги і методика диференційованого заліку як основних форм державного підсумкового контролю, що фіксують і стимулюють результативність фізичного виховання.

2.7. У навчальних програмах слід передбачити ефективні механізми їх практичної реалізації, засновані на принципах індивідуалізації і демократизації навчального процесу, диференційовану організацію занять з урахуванням стану здоров'я, фізичної підготовленості та інтересів дітей, учнів, студентів, широкий вибір урочних і позаурочних форм проведення занять з фізичної культури, що гарантують особистісний підхід і дотримання принципів педагогіки співробітництва.

2.8. Програми мають забезпечити науково обгрунтований обсяг рухової активності, потрібний для нормального функціонування організму, що розвивається. При цьому навчальні заняття (уроки фізичної культури) мають бути основною формою фізичного виховання, яка не повинна підмінятися іншими організаційними формами (за винятком секційних занять з видів спорту у вищих закладах освіти).

Кількість обов'язкових занять (уроків) з фізичного виховання (фізичної культури) на тиждень передбачається Законом України "Про фізичну культуру і спорт" ( 3808-12 ), Державною програмою розвитку фізичної культури і спорту в Україні ( 334/94 ) і визначається затвердженими Державними стандартами освіти.

2.9. У програмах слід визначити ефективні засоби безпеки, форми лікарсько-педагогічного контролю, самоконтролю, належне кадрове, науково-методичне, матеріально-технічне і фінансове забезпечення, відповідно до встановлених державних нормативів.

2.10. Програми всіх рівнів мають включати переліки контрольних запитань, методичні завдання, тести, оціночні і навчальні нормативи, список рекомендованої літератури. Вони мають забезпечуватись достатньою кількістю підручників, навчально-методичних посібників та іншими дидактичними матеріалами, а також спортивного інвентарю, обладнання і технічних засобів, потрібних для їх засвоєння.

2.11. Кожну програму потрібно оформляти у вигляді документа з чіткою структурою, підготовленого державною мовою з використанням загальноприйнятих спортивних термінів з теорії і методики фізичного виховання. Програма має бути зрозумілою і привабливою, доступною як для вчителів (викладачів), так і для учнів та студентів (курсантів, слухачів).

2.12. Кожна програма повинна бути науково обгрунтованою, мати експертне заключення, пройти апробацію і тільки після цього може впроваджуватись у практику.

2.13. Зміст програм і механізми їх реалізації оновлюються і коректуються при потребі на основі нових наукових даних, передового педагогічного досвіду та Державних стандартів освіти.

3. Розгляд і затвердження програми

3.1. Базова навчальна програма з фізичного виховання (фізичної культури) проходить експертизу у відповідних комісіях з фізичного виховання Науково-методичної ради Міносвіти і затверджується Міністерством освіти України.

3.2. Перед затвердженням органами освіти типових (відомчих) і авторських програм із фізичного виховання (фізичної культури) вони повинні пройти експертизу в науково-методичних комісіях із фізичного виховання певного рівня та Інституті змісту і методів навчання Міністерства освіти України щодо відповідності їх змісту до Державних вимог до навчальних програм з фізичного виховання.