дзиглик
| дзиглик |
|
|
Дзи́глик, ка, м. Стул, табурет, треножник. Одягну тебе, обую, посаджу як паву на дзиглику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиглик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́гличок.
- Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937