Дикі думи

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дикі думи
Осип-Юрій Федькович
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI


Гой думи ж ви мої! Гой чорні ж ви мої,
     Та де вас подію?
Украй Чорногори, украй золотої
     На шквару посію.
І муть Чорногоров легінники трови
     На лови ходити,
І муть мої думи у травах шовкових
     Усі находити!
І муть Чорногоров легіники-юни
     На оленя пасти,
І муть мої думи на срібнії струни
     На гуслі вни класти!..
І муть Чорногоров легіники-юни
     На гуслях тих грати,
І дума ме думі, а струна ме струні
     Всю правду казати.
І голос відоб'єсь ділами долами,
     Плаєм по рокиті...
І підуть до церкви в неділеньку рано
     Сльозою умиті.
А там запитають в самого владики,
     За віщо забули?
За віщо ті люди, ох, думи ви дикі,
     В кайдан вас закули?
І пустить вас, думи, небесний владика
     По полю на волю, -
І найдете в світі, о мої ви дикі,
     Ще й щастя, і долю!..
Розсипте ж ся, думи, о мої ви юні,
     Як тії татари...
І загомоніте, як дзвони та струни,
     Від хмари до хмари!