Дніпровські лоцмани/Передмова

Матеріал з Вікіджерел
ПЕРЕДМОВА.

За планом своєї діяльности Етнографічна Комісія В.У.А.Н. узялася досліджувати пережитки професійних об'єднань на Україні й цією книжкою розпочинає низку збірок, цьому питанню присвячених. Вибір свій Комісія спинила на дніпровських лоцманах не тільки через те, що ця корпорація належала до одних з найцікавіших формацій за доби торговельного капіталізму, а й тому, що досліди над рештками лоцманства звязано було з виучуванням території Дніпрельстану.

Попередня українська етнографія дуже мало дала нам матеріялів для вивчення лоцманського побуту, технології, специфічно-лоцманського фольклору. Дослідники старшої генерації залишили по-за своєю науковою увагою дніпровських лоцманів, коли це об'єднання буяло повним життям. Експедиції Етнографічної Комісії, що розпочала свою працю восени р. 1927 і продовжувала повторні спостереження р. 1928, довелося мати справу вже з пережитками лоцманства у буквальному цього слова розумінні. Нові економічні форми, нові умови життя, нарешті — велетенська проблема Дніпрельстану виголосили свій присуд, і лоцманство, як професія, що стала непотрібною, чи сливе непотрібною для поточного життя, за короткий час швидко підупадає й хилиться до своєї природньої смерти, як одмирає всякий соціяльний інститут, коли вистигають його внутрішні суперечності до життя. Лоцманство, як інституція соціяльна, закінчила своє життя ще раніше як лоцманство-цех.

З вищенаведених причин експедиції (у складі В. П. Петрова, М. О. Тарасенка, Н. К. Дмитрука та В. В. Білого) довелося мати справу з розмірно дуже невеликим матеріялом. Архів лоцманського товариства не зберігся, чи зберігся в дуже неповному вигляді, старші представники лоцманства, що могли-б замінити певною мірою архівні дані, повимирали, — отже цілу низку якнайважливіших питань, у тому числі таке кардинальне питання, як економічне значіння лоцманства, його питома вага в місцевій економічній ситуації, не можна було висвітлити, за браком певних, віригідних матеріялів. Цю саму долю поділив і лоцманський фольклор. Отже наш збірник змістом своїм одбиватиме це становище; неповність його і пояснюється насамперед тою соціяльною фазою, в якій перебуває лоцманство: цілковите відмирання цього інституту як непотрібного для сучасного життя.

До участи в експедиції притягнено місцевого наукового робітника П. А. Козаря, що давно студіював минуле лоцманського товариства й устиг призбирати архівні дані, що лягли в основу його історичного нариса лоцманства. Він-же постачив фотографічні картки. Етнографічна Комісія складає йому за це подяку. Місцевий мешканець О. С. Девлад склав схематичну мапу шляху через пороги й опис; як знадоби до лоцманської технології друкуємо цей матеріял і складаємо О. С. Девладові подяку. Підчас своєї праці експедиція мала що-найприхильніше ставлення й допомогу як од місцевої влади в особі Лоцмансько-Кам'янської та Старо-Кодацької сільрад, так і місцевої трудшколи, лоцманської людности і окремих осіб, як А. Білокінь, К. Большак, М. Гаркуша, С. Гаркуша, С. Дон, Х. Дон, Х. Жарий, М. Жеребило, К. Казенець, А. Коваленко, Й. Коваленко, Г. Коваленко, К. Кравець, І. Молитва, М. Обдула, М. Олійникова, І. Онищенко, Х. Онищенкова, К. Павловський, М. Паламаренко, Х. Рибалка, А. Савченко, І. Сухойван, О. Сухойван, А. Шевченко, П. Шевченко, Я. Шевченко, В. Шрам. Усім цим установам і особам Етнографічна Комісія складає свою подяку за допомогу та прихильне ставлення до справи вивчення лоцманства.

Акад. А. Лобода.